Місяць: Лютий 2021

Що робити, щоб вас не спіткав психічний розлад від прочитаного та побаченого у соцмережах та офіційних засобах масової інформації про SARS-CoV-2 (COVID-19), знають у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка. Але широкої інформаційної кампанії з цього приводу у місцевій пресі фактично не має.

На думку психологів, серед основних чинників, що спричиняють страх перед захворюванням, є низька самооцінка, гіперчутливість, соціофобія, робота на межі власних можливостей. Про «ковідофобію» можуть свідчити нав’язливі дії у вигляді постійної дезінфекції рук аж до почервоніння та виникнення лущення, ритуали з обробки дезінфікуючими засобами усього, що попадає на очі, носіння захисної маски без об’єктивних на те причин (зовнішність, фетіш, специфіка роботи і т.ін.) чи наявних ознак респіраторних захворювань, постійні думки про зараження короновірусом, яких людина не в змозі позбутись самотужки.

Низька самооцінка проявляється, як правило, комплексом «сірої мишки» – намаганням бути непомітним, не виділятись, не привертати увагу, униканням контактів та конформною поведінкою. Цей фактор, а також особистісний страх критики, підвищена тривожність, іпохондрія, самоізоляція і сучасні тенденції інформпростору з нагнітання та «істерії» у медіа, формують у людей з низькою стресостійкістю зменшення радості від життя, пригнічені настрої, хронічний стрес і, як наслідок, постравматичний розлад – «ковідофобію». Виходить, вимушені заходи безпеки, відсутність елементарних знань з вірусології та недостатність інформаційно-просвітницької роботи із населенням, можуть продукувати страхи у значної частини соціуму.

Яку ж терапевтичну стратегію обрати, задля зменшення рівня власної тривожності? Фахівці рекомендують засвоїти елементи когнітивно-поведінкової терапії: навчитись визначати та чітко формулювати свою проблему, змінювати свою поведінку та реагування, вибудовувати альтернативні припущення, а також прогнози щодо дискомфорту. Тобто, умовно «прив’язати себе до реальності», зменшивши саморуйнівні ознаки і не лякатись своїх і, особливо, чужих страхів.

Психологи заспокоюють: підвищена тривожність, сформована штучно, під впливом зовнішніх факторів, зникає, як тільки ці фактори – біологічні, психологічні і середовищні – змінюються.

За статистичними даними наразі у Вінниці ковід фіксують майже щодень.

Публікація підготовлена за сприяння Вінницької обласної наукової медичної бібліотеки.  

Понад 40% захворювань, які зафіксовані у статистиці за Міжнародною класифікацією хвороб -10 (МКХ-10) в Україні – надумані самими пацієнтами. Так вважають вітчизняні терапевти, акцентуючи на нагальності впровадження реабілітаційних заходів з метою максимального відновлення працездатності людей та зменшення навантаження на бюджети усіх рівнів.  

Тож як позбавитись недуг і підтримувати життєвий тонус розповіла вінницька фізтерапевтка, очільниця ГО “СПІНОЗА” Наталія Журбенко.

• Ліки дорожчають, а побічні реакції від них викликають інші захворювання – що робити? Розпочати економити, підбираючи, за допомогою сімейного лікаря, розумну альтернативу. І карантин, як не парадоксально це звучить, – найкращий час, щоб приділити якнайбільше уваги собі і нарешті позбавитись багатьох недуг. Адже чисельні дослідження підтверджують, що ефективність лікування лише на 60% залежить від медиків, а 40% – це старання самого пацієнта, – каже фізтерапевтка.

Фахівці-психологи, у свою чергу, запевняють про, здебільшого, психосоматичний характер більшості захворювань. Є люди, яким стан «немочі» подобається: «завдяки» хворобі вони отримують більше уваги, турботи – від лікарів, близьких. Мало хто цікавиться саморозвитком аби усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки недуги: типова помилка пацієнта – заперечення навіть думки про те, що, окрім пігулок та процедур, потрібна допомога психолога.

Тому реабілітація має бути комплексною. Сучасні протоколи лікування вже виключають антибіотики при легких формах недуг. Натомість сімейні лікарі все частіше рекомендують своїм клієнтам підсилювати імунітет вітамінами і мікроелементами, яких не вистачає в організмі і… “менше гуглити свої симптоми”.

• Наша поведінка змінюється в залежності від дефіциту в організмі певних елементів – приміром, Вас починає «тягнути» на квашену капусту чи жирну рибу. У такий спосіб організм сигналізує про зміну бактеріальної флори шлунку та нестачу вітаміну Д, що міститься у риб’ячому жирі. Їжа може бути і є для нас ліками. Причому, досить ефективними: під час реабілітації  у санаторіях не дарма призначається дієтичне харчування. Навчитись прислухатись до потреб організму – легко. Наприклад, щоденне вживання 40 гр шоколаду, стимулюючи вироблення серотоніну – «гормону щастя», додасть позитиву у день, а калій, магній, фосфор, кальцій, мідь, цинк, залізо і вітаміни групи В – здоров’я, – коментує Наталія.

Окремо слід приділяти увагу профілактичним заходам: оздоровлення – теж праця, що включає не лише збалансування харчування, а й психогігієну, виконання фізичних вправ, розвиток моторики, когнітивних функцій – пам’яті, уваги, сприйняття, мислення.

За даними Мінсоцполітики станом на 2020-й рік, майже кожен 10-й в Україні має інвалідність. Це пов’язано як із економічними, так і соціальними чинниками. Низькі доходи населення і відсутність широкої інформаційної пропаганди здорового способу життя фактично стимулюють збільшення захворюваності і продукують появу чималої кількості іпохондриків: медики отримують матеріальне заохочення від НСЗУ за кількість пацієнтів, а пацієнти не проти отримувати від держави кошти “за групу” та користуватись пільгами за інвалідність. Реабілітації прагнуть одиниці – матеріально це поки що не вигідно. 

Підсилює певні хвороби і екологія місцевості, клімат, склад і якість води. Так, вінницькі онкологи Подільського регіонального центру онкології у 2020-му році діагностували понад 4000 випадків злоякісних новоутворень. На жаль, констатуючи факт, про етіологію цієї статистики серед  вінничан меддослідники промовчали. Натомість екологи  неодноразово інформували громадськість через пресу про регіональні зміни у складі води, грунту, атмосферні викиди шкідливих виробництв, якість окремих харчових продуктів та побутових товарів у торгівельних мережах. 

Голова Вінницького апеляційного суду Сергій Медвецький не знає про стан здоров’я своїх колег – суддів.  

Про це йдеться у відповіді на інформаційний запит журналіста.

Вінницький апеляційний суд не володіє та не зобов’язаний володіти, в силу повноважень, визначених чинним законодавством, інформацією, яку Ви запитуєте, – йдеться у відповіді С. Медвецького.

А запитувалось щодо стану здоров’я однієї із представниць суддівства, яка у своїй ухвалі заплуталась із цифрами судового збору та допустила інші фактичні помилки. Запит було скеровано аби пересвідчитись у виконанні Вінницьким апеляційним судом статті 126 Конституції України, де йдеться, зокрема: «…підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я…». Журналіст поцікавився виключно датою проходження медогляду та назвою медзакладу, що проводив обстеження судді, із метою упевнитись, що із зором у «служительки Феміди» все в нормі.

Відповідь С. Медвецького прикро вразила – виходить, ні про зір, ні про слух колег, із якими він співпрацює щодень і які приймають процесуальні документи, що впливають на долю людей, йому нічого невідомо.    

Втім, як вважають юристи, здоров’я суддів – еліти нації, має бути абсолютним: від стресостійкості до когнітивних функцій. Адже їм, як нікому із громадян України, щоріч необхідно проходити якісний медогляд, навіть якщо зовнішніх ознак захворювання не має. Виконання положень ст. 126 Конституції України має бути гарантовано, – вважає вінницький адвокат Андрій Лавренчук.