Що робити, щоб вас не спіткав психічний розлад від прочитаного та побаченого у соцмережах та офіційних засобах масової інформації про SARS-CoV-2 (COVID-19), знають у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка. Але широкої інформаційної кампанії з цього приводу у місцевій пресі фактично не має.
На думку психологів, серед основних чинників, що спричиняють страх перед захворюванням, є низька самооцінка, гіперчутливість, соціофобія, робота на межі власних можливостей. Про «ковідофобію» можуть свідчити нав’язливі дії у вигляді постійної дезінфекції рук аж до почервоніння та виникнення лущення, ритуали з обробки дезінфікуючими засобами усього, що попадає на очі, носіння захисної маски без об’єктивних на те причин (зовнішність, фетіш, специфіка роботи і т.ін.) чи наявних ознак респіраторних захворювань, постійні думки про зараження короновірусом, яких людина не в змозі позбутись самотужки.
Низька самооцінка проявляється, як правило, комплексом «сірої мишки» – намаганням бути непомітним, не виділятись, не привертати увагу, униканням контактів та конформною поведінкою. Цей фактор, а також особистісний страх критики, підвищена тривожність, іпохондрія, самоізоляція і сучасні тенденції інформпростору з нагнітання та «істерії» у медіа, формують у людей з низькою стресостійкістю зменшення радості від життя, пригнічені настрої, хронічний стрес і, як наслідок, постравматичний розлад – «ковідофобію». Виходить, вимушені заходи безпеки, відсутність елементарних знань з вірусології та недостатність інформаційно-просвітницької роботи із населенням, можуть продукувати страхи у значної частини соціуму.
Яку ж терапевтичну стратегію обрати, задля зменшення рівня власної тривожності? Фахівці рекомендують засвоїти елементи когнітивно-поведінкової терапії: навчитись визначати та чітко формулювати свою проблему, змінювати свою поведінку та реагування, вибудовувати альтернативні припущення, а також прогнози щодо дискомфорту. Тобто, умовно «прив’язати себе до реальності», зменшивши саморуйнівні ознаки і не лякатись своїх і, особливо, чужих страхів.
Психологи заспокоюють: підвищена тривожність, сформована штучно, під впливом зовнішніх факторів, зникає, як тільки ці фактори – біологічні, психологічні і середовищні – змінюються.
За статистичними даними наразі у Вінниці ковід фіксують майже щодень.
Публікація підготовлена за сприяння Вінницької обласної наукової медичної бібліотеки.
