«Щоб відновити здоров’я пацієнта, інколи слід йти всупереч протоколам лікування», — заввідділенням ортопедо-травматологічних хворих комунального неприбуткового підприємства «Печерська обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної Ради» Микола Коробко

Лікар вищої категорії Микола Коробко має власне бачення на медреабілітацію ортопедичних хворих, що значно пришвидшує відновлення після складних захворювань і травм опорно-рухового апарату фактично до повного одужання. Щоб досягнути таких результатів, знадобилась сміливість часто йти всупереч офіційній медицині, довіряючи лише досвіду, індивідуальності пацієнта та напрацюванням колективу однодумців.

— Миколо Пилиповичу, поділіться, як складалась Ваша медична кар’єра?

— Можна сказати, до Погребищенського медучилища я поступив випадково. У юнацькі роки любив фізику, мріяв поступати до Одеського технічного ВУЗу на факультет радіоелектроніки. А сталося так: однокласник  їхав у Погребище, запросив мене із собою. Коли він подавав документи – йому сказали здавати низку предметів для вступу. Представники комісії взяли документи і у мене – глянули, забрали, попросили підписати якісь папірці і все – я поїхав додому. Рідним нічого не сказав. А коли поштою прийшло повідомлення про зарахування до медучилища, мама була у шоці… Через тиждень навчання нас повели у пологовий будинок на кесарів розтин. Під час операції студенти непритомніли. Я ледь вийшов із операційної, а у коридорі санітарка привела до тями й відправила назад, щоб відпрацював пару. Після цього випадку у мене виник сумнів у виборі професії… Відстав у навчанні: латинь, анатомія — одні двійки. Підтримала староста, засоромила, довелось надолужувати. Тож  закінчив медучилище практично на відмінно. Потім – армія, служив у Польській народній республіці фельдшером полку, брав участь у міжнародних навчаннях в Німецькій демократичній республіці. Вищу медичну освіту отримав у Вінницькому державному медичному інституті (нині університет – Авт.). На міжвузівських студентських змаганнях виборов перше місце і мене зарахували на хірургічний цикл. Інтернатуру проходив по ортопедії і травматології на базі Київської міської лікарні. Тут і захопився можливістю освоїти весь спектр знань і навичок гострої травми під керівництвом відомих науковців та практичних лікарів, таких як Евгеній Філоненко та інших, котрі гартували нас, молодих фахівців, щоб могли самостійно допомагати людям. За розподілом обрав Печеру – республіканський санаторій «Печера» на 210 ліжок, де мені запропонували роботу оперуючого хірурга-ортопеда та надали житло. Переїхав разом із молодою дружиною – студенткою-медиком та сином. Як правило, із периферії їдуть у місто, а у мене — навпаки. В санаторії лікувались хворі з усієї України, на той час УРСР. Оперували переважно на суглобах та хребті. З вдячністю згадую наставника — головного лікаря Сергія Кіфу. У 1990 році санаторій «Печера» було реформовано в Печерську обласну лікарню відновного лікування. Так непомітно збігло 38 років моєї лікарської практики.

— Солідний стаж для лікаря-практика, а чи не було амбіцій до наукової діяльності?

— Звісно, що були. Як у кожного молодого спеціаліста. Під час підвищення кваліфікації у столиці мені кандидат меднаук  Ф.Ф. Федорук не раз пропонував вступати до аспірантури. Однак, матеріальна необхідність підтримувати сім’ю вплинула на мої кар’єрні амбіції. Дружина-студентка, маленький первісток. Тож вибір був очевидним. У 90-х санаторій «Печера» перепрофілювали в обласну лікарню відновного лікування ортопедо-травматологічного профілю. І у січні цього року ми мали ювійлейну дату — 30 років Печерській лікарні. На той час наш колектив розпочав розробляти медичні протоколи з реабілітації. Українські науково-дослідні інститути мали лише напрацювання на рівні наукових публікацій, тож ми торували свій власний шлях проб і помилок, що із часом дало результат. Тепер щороку успішно оздоровлюємо до 1500 пацієнтів. Напрацювання наших колег представляємо на обласній науковій асоціації ортопедів-травматологів Вінниччини.  

— Які зміни, на Вашу думку, у складі персоналу лікарень мають відбутись у реформованих медзакладах?

— У тандемі з пацієнтом, для швидкого відновлення в ортопедо-травматологічному напрямі мають працювати ортопед-травматолог  фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, тобто, мультидисциплінарна команда. І чітко виконувати реабілітаційну програму. Має бути достатня матеріально-технічна база з відповідним сучасним обладнанням. Тоді процес відновлення йтиме швидше, зменшиться інвалідизація, а відтак, і навантаження на бюджет. З досвіду років, запевняю, кожна людина – індивідуальність, тому до процесу лікування потрібно підходити аналітично та творчо. На первинній ланці попередня очільниця МОЗу зуміла реформувати сімейну медицину, що супроводжувалось відповідною економічною підтримкою та фаховою підготовкою. А що стосується вторинного і третинного рівня, на жаль, наразі процеси запускаються без відповідного фінансового і кадрового забезпечення. Реформи по ходу «п’єси»… 

— Ваші колеги розповіли, що у Вас є авторські методики лікування. Поділитесь?

— Можливо, зараз скажу дивні речі, але, інколи лікарю потрібно мати сміливість йти всупереч затвердженим протоколам лікування. Не має стандартних ситуацій – лікування теж творчий процес, де використовується і досвід попередників, і власні напрацювання. Медицина і наука не стоять на місці. На мій погляд, у процесі ефективного відновлення втраченої локомоторної функції при перенесених травмах чи захворюваннях ОРА , важливі і такі фактори, як місце розташування лікувального закладу. Наприклад, Печера унікальна своїм рельєфним ландшафтом, відсутністю промисловості, м’яким кліматом. Це маленька Швейцарія: чисте екологічне середовище, оригінальний історичний парк площею 19 га – сама місцина пришвидшує регенеративні процеси в організмі людини. Всесвітньо відомий архітектор Городинський знав, де вибирати місце для забудови.

Найскладніші травми – спинальні. І в області не має лікарень, які б спеціалізувались на реабілітації після таких травм. Тому, за погодженням, таких пацієнтів інколи направляють до нас. А тут вже на відновлення працюють наполегливість пацієнта та самовіддана праця медперсоналу лікарні. Фактично, втрачені функції суглобів чи хребта відновлюються до 62% працездатності і вище.

— Розповіли, що Вам довелось й мільйонера лікувати у Печері…

— Так. Було. Пацієнт звернувся до нас із складною травмою стопи –п’яткова кістка розтрощена на скалки. Він переніс складне етапне  оперативне лікування і постало питання відновлення. Проходив курс у нас. В подальшому, щодень впродовж  2-х тижнів приїздив на процедури. Через 3 тижні покинув ходунки, а згодом і паличку. Віддячив нам добрим словом та надав хороші рекомендації лікувальному закладу і мені, як лікарю. З таким колективом лікарні добре працювати. То якби ж ліпша підтримка та фінансування… Переживаємо, щоб наші «керманичі» не закрили лікарню. Не всі в змозі лікуватись за кордоном.

— Щиро дякую Вам за інтерв’ю і бажаю вашому лікувальному закладу перспектив розвитку.

 Спілкувалась Наталія Журбенко

Тренування і реабілітація після травм: відновлення колінного суглоба

Нехтування власними можливостями під час тренувань чи просто у повсякденному житті — причина травматизації. Тож якщо ви її не уникли — повинні вміти згрупуватися таким чином, щоб мінімізувати наслідки. Як відновитись після травми колінного суглоба —

Подробиці у статті.

Чому для жінок шкідливий трудоголізм

Сверхурочные часы на работе производят на женщин намного больший негативный эффект, чем на мужчин. Разница в реакции организма на трудоголизм поясняется различием генов в одинаковых органах мужчин и женщин, которые ведут себя по-разному. Возможно, именно поэтому даже одна и та же болезнь часто развивается неодинаково у мужчин и женщин и требует различного лечения.

Подробиці у статті.

Незаміжнім і «цнотливим» — тренування безкоштовні

Нестандартні умови для тренувань запропонував мешканкам Вінниці власник спортивного клубу «Максимус» Борис Максимчук.  Щоб  безкоштовно займатись у клубі за індивідуальною програмою тренера, потрібно бути незаміжньою і «цнотливою» в сенсі спортивних тренувань у «Максимусі».

-Передріздвяну акцію придумав, щоб залучити до занять спортом якнайбільше дівчат і жінок. Незабаром новорічні свята, тож, певен, кожна бажає виглядати красивою, спортивною та енергійною. Знаю, що на свою красу жінки витрачають чимало коштів. Тож, маючи бажання створити нашим берегиням передсвятковий настрій, вирішив запропонувати їм безкоштовну акцію за двох умов: потрібно бути незаміжньою і новою клієнткою клубу, тобто – вперше у «Максимусі», — розповів срібний призер Чемпіонату Світу з самбо, власник однойменного спортклубу, Борис Максимчук.

Тренер клубу, професійний спортсмен, майстер спорту України з гирьового спорту, Володимир Мазуренко (21 рік), переконує – скинути 3-5 кілограмів за 13-ть годинних тренувань цілком реально без шкоди для здоров’я:

-Для клієнтки підбирається індивідуальна програма відповідно до віку і конституції. Враховуємо побажання і до загальної ваги й до так званих «проблемних зон». Надаються рекомендації з харчування. Звісно, на початку тренувань, слід приділяти увагу загальному оздоровленню, не перенавантажуватись, щоб уникнути травм і негативного сприйняття. Якщо налаштування на заняття буде позитивним, то й результат не забариться – форми набудуть пружності, вага врегулюється, підвищиться життєвий тонус.

Акція триває з 25 листопада по 25 грудня цього року. Охочі можуть звертатись до власника клубу або просто прийти у «Максимус».

«Твори Миколи Леонтовича несуть терапевтичний ефект», — музикознавиця, доктор філософії мистецтва Валентина Кузик

Музика – лікує, створює настрій, підвищує активність, надихає, допомагає релаксувати. Психологи навіть виокремили музикотерапію у один із доволі ефективних засобів впливу на свідомість людини. Науковці, досліджуючи вплив музики на емоційно-образну сферу, нерідко згадують у своїх дослідженнях і український «Щедрик» подільського композитора Миколи Леонтовича, відомий світовій спільноті як неодмінний супровід різдвяних свят «Carol of the Bеlls». Виявляється, мотив цього твору з 4-х звуків у межах півторатону, завдяки своїй безперервності та позитивному звучанню підсвідомо формує у людини піднесений настрій, продукуючи в організмі гормони щастя. Українська дослідниця, доктор філософії мистецтва, науковиця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України Валентина Кузик поділилась своїми напрацюваннями, що їх авторка представляла на наукових конференціях в Україні та закордоном.

— Валентино Володимирівно, Вашому авторству належить ґрунтовне дослідження щодо так званого «магічного коду «Щедрика». В чому полягає його унікальність і вплив на людину?

Майстер Леонтович створив первісний архетип із так званих «народних примітивів» — мотив із 4-х звуків у межах півторатону, що сприймаються на рівні підсвідомості, як мантра, що може ввести людину у гіпнотичний стан. Головними психологічними чинниками дії такого мотиву є принцип «perpetuum mobile» — «вічний рух» ostinato: він повторюється з проведенням в усіх партіях 68 разів! Мелодичний малюнок сопранової партії змінюється басами, що активізує звучання та сприйняття. Хорова мініатюра швидко налаштовує на позитив, підвищує життєвий тонус. Текстове першоджерело пов’язано з дохристиянською добою, коли новий рік починався із ранньої весни, з поверненням в Україну ластівок (друга половина березня). Тому «Щедрик» — символ відродження, новацій і має таку потужну енергетичну силу. Водночас, його популяризація на американському континенті відбулась після перекладу і презентації як «Колядки дзвіночків» у 1936-му році у Нью-Йорку в «Medison Square Gaden» у виконанні студентського хору під орудою Пітера Вільховського. З того часу український мотив шириться світом як традиційна різдвяна пісня, що теж символічно, адже теж знаменує народження. До речі, у світі зараз понад 300 різних аранжувань та версій «Щедрика». Він звучить у таких відомих американських  кінострічках, як «Один вдома» та «Harry Potter».

—  Але ж не «Щедриком» єдиним…

Безперечно. Український геній ХХ століття створив чимало композицій, що мають релаксаційні властивості, створюють атмосферу спокою та можуть застосовуватись для медитативних практик. Наприклад, твори «А вже сонце заходить», «Із-за гори сніжок летить», «Ой лугами-берегами», «Гаю, гаю, зелен розмаю», «Ой не пугай, пугаченьку», «Ой з-за гори кам’яної», хорова Прелюдія, що співається без слів як вокаліз, та багато інших. Стимулюють позитивний настрій такі обробки народних пісень, як «Женчичок-бренчичок», «Гра в зайчика», «Мак», «За городом качки пливуть», «Зажурились галичанки», оригінальні авторські хори «Літні тони» та «Льодолом» а слова Г. Чупринки, «Моя пісня» на слова К. Білиловського. Переконана, що для виховання у молодого покоління основ національної свідомості не можна оминати творчість Майстра з українського Поділля, що дає розвиток творчості, формуванню емоційно-образних уявлень для повноцінного й всебічного розвитку.

— Термін «музикотерапія» — означає «зцілення музикою». Чим особливі у цьому сенсі твори Леонтовича?

Суттєвий феномен його музики – універсальні закони людського мислення, закладені у обробках народних шедеврів. Кожен твір несе потужну енергетику, так звану енергію «ХА» (повітря, першого подиху), оскільки виконавець має по-особливому побудувати своє дихання, а «споживач» підлаштуватись під сприйняття. Музичне інтонування містить настроєвість і колорит, налаштовує на добро. Слухаючи його музику, людина гармонізує внутрішній світ, відновлює фізичний, емоційний, інтелектуальний стан, оскільки виникаюче відчуття насолоди здатне знімати психофізіологічне навантаження, а у поєднанні із словесним матеріалом, слугує засобом корекції та реабілітації. Це стосується і його духовних творів, де імпульс надії, віри, огортає навіть мінорні ноти.

— Що порадите послухати, щоб швидко відновитись після навантаження?

Звісно, обробки козацьких і стрілецьких пісень, їх чимало: «Гей, ви, стрільці січовії», «Прощай слава», «Отамане, батьку наш», «За нашою слободою» та інші. А також породжують гарний настрій «Дударик», «Ой, устану я в понеділок», «Черчик», «Через село», «Дала мені мати корівоньку», «Ой вийду я на вулицю», що активізують волю, дають пружний імпульс маршової чи навіть танцювальної енергетики, щоб бути динамічним і готовим до рушійної дії. Щоправда, у «Дударику» є все – і рушійність, і сум. Леонтович бачив у ньому свій «музичний портрет» то ж  мислив його філософськи. Такі дарунки полишив наш український Геній людству, у добро, благочестя і розум якого вірив.

— Дякую Вам за інтерв’ю.

Спілкувалась Наталія Журбенко

Довідково. Валентина Кулик – лауреатка премії ім. М. Лисенка, членкиня Національної спілки композиторів України. 

Чим небезпечний радон

Радон — друга найпоширеніша причина раку легень після паління. Також радон негативно впливає на імунні, статеві та кровотворні клітини. Він може призвести до лейкемії, особливо у дітей. Окрім того, при ураженні цим газом, може народитися дитина із вадами здоровʼя.

Посилання на статтю на сайті Центру громадського здоров’я МОЗ України.


Чому зараз «не працює» більшість тестів і психотехнік

Наука із вивчення психіки людини не стоїть на місці і те, що ще 20 років тому використовувалось для діагностики у протокольній медиціні, зараз «не працює». Люди змінюються і змінюються підходи до діагностичних методик, що раніше вважались валідними.

Подробиці у статті.

Ромашку — пий, на хвороби — забий

Регулярне вживання ромашкового чаю може ефективно знижувати рівень цукру в крові і завдяки цьому захищати від виникнення ускладнень, пов’язаних з діабетом. Такий висновок був зроблений англійськими та японськими вченими.

Посилання на статтю.