Вінницький воєнком не визнає НСЖУ, як профспілку

Вінницький воєнком Олег Вінницький не в курсі, що посвідчення члена НСЖУ означає належність до професійної спільноти. На підтвердження журналістської діяльності, він вимагає додаткові документи, плутаючись у законах і термінах.

Цей випадок законодавчого невігластва начальника Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника Олега Вінницького зафіксовано журналістом ГО «СПІНОЗА». Інформацією вже зацікавились правоохоронці. Ймовірно, йдеться про військовий злочин – незаконне втаємничення інформації під час воєнного стану. Бо офіцер одним «необережним розчерком пера» нівелював чинне законодавство України й понад 60-річну історію Спілки журналістів України.

«Зазначена спілка (Національна спілка журналістів України – авт.), згідно даних Міністерства юстиції України є творчою спілкою, основний вид діяльності – 94.12 «Діяльність професійних громадських організацій». Таким чином, жодних підтверджуючих документів, що Ви є журналістом… Вами не було надано», — йдеться у відповіді на інформаційний запит журналіста.

О. Вінницький, із посиланням на Мінюст України, називає НСЖУ «ПРОФЕСІЙНОЮ громадською організацією». І, водночас, чомусь не визнає її повноважень. Посадовець нехтує роз’ясненнями, розміщеними на сайті Міністерства (в тому числі, й для нього – авт.) щодо журналістської діяльності.

Так, головний спеціаліст Департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції України Г.М. Красноступ наприкінці своєї статті наголошує на кримінальній відповідальності за ненадання інформації журналісту і, відтак, умисне перешкоджання його законній професійній діяльності.

Позицію Мінюсту підтримує і відомий український адвокат, медіа-юрист Людмила Панкратова. Вона радить посадовцю ознайомитись із положеннями Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, які слід застосовувати у сукупності, визначаючи правові норми журналістської діяльності.

На жаль, незважаючи на високу посаду, пан «синьоокий полковник» таких навичок у конкретному випадку не продемонстрував. Можливо, у вік ІТ-технологій він навіть пошуковиками не користується. А свідомих, аби підказати – поруч із ним не залишилось.

Довідково. За інформацією, розміщеною на сайті НСЖУ, Спілка налічує понад 19 тисяч членів.

 

Коли чоловік – це жінка

Жінками мускулинного типу, які із гордістю виставляють свої фотки зі зброєю чи самостверджуються матюками й стусанами сучасників не здивуєш. А психологи відзначають, що чоловіча стать сприймає такі зміни радісно, бо є на кого перекласти «тягар захисника й годувальника». Адже чим войовничіша жінка, тим поступливіший чоловік із нею поруч.

Неплатники аліментів, «втікачі» від військового обов’язку, пристарілі альфонси й перезрілі «молодята» — все це інфантили – чоловіки, які «застрягли» у підлітковому віці й не в змозі взяти відповідальність на себе. Побути наодинці аби проаналізувати свої помилки і «вирости» вони не взмозі, відтак, швиденько «клеються» до «іншого теплого берега».

Причини виникнення такого явища, як правило, у батьківській гіперопіці, так званому емоційному інцесті впродовж дитинства та юності хлопчика. Або страх подорослішати закладено невдоволеністю життям і негативним його сприйняттям самими батьками.

Перебір із критикою й відсутністю підтримки – теж негатив родом із дитинства, що у дорослому житті формує чоловіка, схильного до брехні. Його невміння вибачатись за свої вчинки, перекладення вини за власні проблеми на «злочинну владу», безжальне суспільство, власну матір (що, частково має сенс) – знайомі багатьом «берегиням» риси інфантила.

Навряд чи хтось із дівчат бажає собі ніжну «дівчинку» замість мужнього й здатного на вчинки супутника життя. Адже при скруті такий чоловік не шукатиме вихід, а сяде на «п’яту точку».

Як «вбити» інфанта у чоловікові?

  • не будьте «мамочкою»;
  • перекладайте на нього відповідальність;
  • розподіляйте обов’язки;
  • змінюйте звичні сценарії його поведінки;
  • ставайте більш жіночною, ніж він.

 

Що несуть до Музею Вінниці представники громадськості?

cof

Цінним експонатом поповнився днями Музей Вінниці завдяки роботі ГО «СПІНОЗА». Музейники отримали примірник передноворічної російської газети «Правда», що зникла у 2015 році з теренів України внаслідок прийнятого закону про декомунізацію.

Подія зхвилювала колектив установи, оскільки, за словами зберігачки фондів Музею Ольги Корж, подібних «дарунків» вони ще не отримували.

«Започатковуючи акцію на поповнення Музею експонатами сучасної історії, ми, як організатори, не встановлювали обмежень. Для прикладу, до нас звертаються вінницькі художники, які мають презентувати актуальні творчі доробки. Співпрацюємо із волонтерами: нам передають листи, речові джерела, електронні фото – все те, що пов’язує вінничан із подіями цієї весни», — прокоментувала О. Корж.

Як наголосила співрозмовниця, доля України і кожного українця архіважлива, аби закарбуватись, зокрема, й у музейних фондах. Із плином часу, певні події можуть забутись, але завдання істориків -передати сучасникам «відлуння минулого».

«Інколи теми для журналістики можна знайти буквально «під ногами»… Засніжений Санкт-Петербург «подарував» мені цьогоріч не лише святковий настрій, а й несподіваний «презент» у вигляді передноворічного номеру газети «Правда», який роздавали безкоштовно біля метро. За часів СРСР цю газету купувало чимало вінничан і, звісно, що мене зацікавив сучасний аналог… До речі, у цій газеті була публікація про поневіряння шахтарів Донбасу, їх  матеріальну скруту. Тому певна – і відвідувачам Музею Вінниці буде не менш цікаво ознайомитись зі змістом одного із найдавніших видань друкованої російської преси. Адже газета «Правда» була заснована 22 квітня 1912 року – 110 років тому», — розповіла голова Правління ГО «СПІНОЗА» Наталія Журбенко.

Музейники сподіваються, що зможуть відкрити свою експозицію вже у другій половині травня. Про що, звісно, буде окреме оголошення у місцевих засобах масової інформації.

 

 

Вінницький міський суд вибачається за «кадровий добір»

Людський фактор призвів до розміщення дезінформації на офіційному сайті Вінницького міського суду Вінницької області. По одній із справ працівник суду вніс неправдиві дані щодо вступу ухвали у законну силу, хоча справа розглядалась в апеляції.

Офіційні вибачення надійшли до редакції від керівника апарату суду Олександра Цибко.

«Щодо інформації на caйті Вінницького міського суду Вінницької області про набрання законної сили ухвали від 16.11.2021 по справі N….., слід зазначити, що із метою встановлення об’єктивної дійсності по вказаному факту було відібрано пояснення у відповідального за внесення відомостей до обліково-статистичних карток працівника відділу виконання та документального забезпечення. Як вбачається із пояснень, при заповненні обліково-статистичної звітності по вказаній справі було допущено технічну помилку…», — інформує О. Цибко.

Звісно, технічну помилку, як запевнив керівник апарату, виправлено, але… постраждала не лише репутація суду, але й конкретна людина від репутаційних ризиків, які спричинила «технічна помилка». Як їх компенсувати?

«Із відповідальним працівником (суду – авт.) проведено роз’яснювальну роботу з метою недопущення вказаної помилки у майбутньому…Інформація, зазначена у Вашій скарзі, взята до уваги з метою поліпшення подальших умов роботи суду та недопущення порушень в роботі працівників апарату суду», — констатує О. Цибко.

Схвально. Бо на конкретному прикладі продемонстровано наявну у Вінницькому міському суді Вінницької області проблему якості кадрового забезпечення і відношення до справ клієнтів суду – подекуди, формальне й упереджене.

О. Цибко також наголосив, що наразі окремі функціональні можливості сайту можуть працювати в обмеженому режимі і до теперішнього часу. Тому споживачам послуг суду варто проявляти ініціативу і цікавитись станом розгляду справ як за телефонами установи, так і іншими засобами зв’язку.

А у армії – червона риба, оливки й шоколад…

Незабаром – весняний призов. Юнаки та юнки готуються до лав ЗСУ аби навчитись боронити країну. Про власний досвід особливостей військової служби, психічну стійкість, перемоги і поразки розповіла «старожил» із 27-річною вислугою – старлей, вінничанка Марина Прищепа (Гейко).

— Марино, розкажи про свої «життєві університети»…

— 19-ти річною влаштувалась на військову службу. У вінницькому педвузі заочно здобула першу вищу освіту вчителя початкових класів. Після 20-ти років вислуги, під час декрету, вирішила стати психологом і за два роки отримала диплом у Вінниці. Тримісячні курси підготовки офіцерів – і я вже не прапорщик, а офіцер. На пенсію пішла вже «ветераном» із 27-річною вислугою і званням старшого лейтенанта ЗСУ.

— Чому обрала психологію?

— Пізнавала цей напрямок поступово, навіть придбала колись популярні курси «Ешко». Цікаво, що там у людях в голові. Й особисті життєві моменти теж у мене були. Знаю, спочатку варто розібратись зі своїми «тараканами», а потім лікувати людей. Тому після розлучення вступила у вуз післядипломної освіти на другу спеціальність.

— Що запам’яталось із навчальної програми?

— Математичні методи у психології. Вважала, що це суто гуманітарний напрямок. Однак, як з’ясувалось, опитувальники Айзенка, Спілбергера-Ханіна – й до сьогодні використовують за затвердженим у Міноборони переліком діагностичних методик аби класифікувати психотип, рівень тривожності. Щоб опрацювати ці опитувальники, потрібні підрахунки.

— За час служби, що ти вважаєш найбільшим «фартом»?

— Становлення, як офіцера. Офіцерську посаду психолога мені пропонували у Нікополі, Миколаєві. Звісно, я бажала залишитись у Вінниці, але шанс був – один із 100. І він спрацював! За два дні до присвоєння офіцерського звання, мене призначили у Вінницю. Це було нереально, але з того моменту я усвідомила – у житті завжди є шанс!

— Чи часто доводилось діагностувати постравматичний синдром у колег по службі?

— Я працювала з усіма категоріями військовослужбовців: і строковою службою, і льотного складу, і тими, хто повернувся із зони бойових дій. Постравматичний синдром – клінічний діагноз, його не так часто ставлять у нас в армії, оскільки стресостійкість – одна із головних характеристик військових.

— Психологія строковиків і контрактників суттєво різниться?

— Все індивідуально. Період адаптації може тривати від трьох до восьми місяців. Багато залежить від особистісних якостей — екстраверт, інтроверт, темперамент,  попередній досвід психотравм, попередні умови проживання, виховання. Багато питань до призовних комісій – вже призваних ми списували із грижами, операційними втручаннями – чому діти потрапляють в армію із такими захворюваннями?

— Можливо, з міркувань, що в армії підлікують державним коштом?

— Навряд (Посміхається – авт). Але були такі хлопці, що і зуби собі ставили, і носові перетинки рівняли під час служби у ЗСУ. Як правило, хлопці із сіл, де не було доступу до комп’ютера, до Інтернет-мережі більш закриті, відчужені й адаптуються повільніше ніж міські, які і за кордоном побували, а деякі вже й власними сім’ями встигли обжитись. Це щодо строковиків, а контрактники – частіше вони більш свідомі, бо розуміють куди йдуть і що отримують під час служби.

— Преса гучно писала про історію офіцерки, яка подала до суду на командира за сексуальні домагання. Чи не звертались до тебе жінки-військові із такими проблемами? Чи не помічала ти, що військовослужбовці-чоловіки ставляться до колежанок із підвищеним гендерним інтересом, ніж це передбачають статутні відносини?

— Перше моє місце проходження служби – військова частина під Вороновицею на Вінниччині. На добу нас закривали у бункер і ми виходили на вулицю лише на сніданок, обід та вечерю. Жодних проявів сексуального насильства особисто я не відчувала. А зараз у армії 2/3 жінок – наша структура дуже ожіночнилась. Тож думаю, боятись слід чоловікам (Посміхається – авт.). Направду, військовослужбовці – керовані і ними легко управляти, бо все врегульовано наказами й Статутом. І якби такі випадки направду траплялись – на це б не могли просто закрити очі, надто багато тих «очей». Хоча…

— Депресивні стани, нагнітання ситуації щодо військової агресії, створення моделі внутрішнього-зовнішнього ворога – це все психологічні маніпуляції. І психологи відзначають, що ця інформаційна тенденція цілеспрямовано культивується вже 8 років поспіль. Які наслідки можуть настати для суспільства?

— Людиною, яка відчуває страх, легше керувати. Я часто пояснюю ці моменти на зустрічах. Наводжу приклад – аби не наполохати коня, йому вдягають «шори» на очі і він бачить лише дорогу поперед себе. А коли зняти упряж, кінь вільно гулятиме луками й насолоджуватись життям. Тож коли людина у стресі, а нас свідомо тримають у стресі, аналізувати й систематизувати інформацію складно. Психіка людини займається тим, аби вижити.

— Чому ЗСУ, що мають у своєму складі відповідних фахівців, не вживають заходів для відновлення психічного здоров’я населення? Адже армія має більше потужностей, можливостей й арсеналу аби захистити цивільних, в тому числі й від психологічного насильства, що шириться нашою країною? Чим далі – тим страшніше: із якою метою це робиться?

— В армії поступово відбувалось скорочення, яке називалося реорганізацією – ліквідувались посади солдатів, сержантів, офіцерів. Рівень фінансового забезпечення, вимоги до діючих військових, престиж військової служби значно знизився у порівнянні з іншими професіями і спеціальностями. Ще коли я «носила погони прапорщика», ми зустрічались із населенням, пропагували військову службу, роз’яснювали різницю між строковиками й контрактниками. З того часу багато чого змінилося. Звільнилась я у грудні 2021 року…

— Тож які методи застосовують військові психологи задля виходу/виводу із депресивного стану?

— Коли ти не можеш вплинути на ситуацію — переключайся на те, на що можеш вплинути: власна безпека, повноцінне харчування, відпочинок. Бери відповідальність на себе за те, за що можеш відповідати. Наприклад, я можу вплинути на безпеку власної родини, задоволення власних потреб, своє здоров’я. Стабільний психічний стан завжди дозволяє реально оцінити ситуацію.

— Чому хлопці «косять» від служби?

— Система строкової служби безнадійно застаріла. Розглядається заміна строкової служби 4-х місячною посиленою військовою підготовкою. Думаю, за сучасних економічних реалій так буде ефективніше.

— Які дивіденди дає армія?

— Звання, стабільне грошове забезпечення, форма, гарантоване й непогане пенсійне забезпечення. Але є те, що, звісно, змінює психіку людини назавжди — участь у бойових діях.

— Які методи застосовували?

— Декомпресійні заходи, психоедукація (психологічна просвіта), психологічний супровід, підтримка, консультування.

— Траплялось, коли командири давали тобі незаконні накази? Підкорялась чи шукала обхідні маневри?

— Відверто злочинних наказів мені не давали. Коли я була незгодна, не йшла сліпо виконувати. В армії міцна ієрархічна ланка і є із ким порадитись. Всі помиляються, коли обізнаності в тих чи інших питаннях не вистачає.

— Пенсію вже оформила? Адаптувалась до цивільного життя?

— Пенсії трошки більше 11 тис грн «набігло»… Напочатку хотілось виспатись і нічого не робити. Зараз важко психологічно. В армії стан постійної тривожності. Тим паче зараз. І мій організм довго шукав, за що потривожитись у цивільному житті. Я казала собі: «Так, стоп. Будуємо короткострокові плани. А коли буде більше ресурсу – тоді довгострокові». Намагалась знайти те, що мені допомагає – хобі, спілкування з дитиною, колегами, навчання, серіали і т.ін.

— Зараз налаштована на приватну практику чи пошук себе і релаксацію?

— У програми адаптації військовослужбовців від центру зайнятості не включалась. Займаюся приватною практикою, допомагаю у консультуванні організації «Мольфар». Віддаю борг і своєму сину, бо довгий час його не було зі мною.

— Науковою діяльністю ти не займалась?

— Ні, я практик: консультую індивідуально, а хотілося б спробувати групову роботу. Не думаю, що у центрі зайнятості мені запропонують таку роботу за достойні гроші.

— Що порадиш строковикам, які прийдуть в армію із весняним призовом?

— Умови служби зараз хороші. Харчують по каталогу, можна обрати собі, що їсти. Навіть червона риба у меню, оливки й шоколад обов’язково. Головне, «в’їхати» у систему і вірити в себе, армію, свої сили й можливості.

— Дякую за інтерв’ю.

Спілкувалась Наталія Журбенко

P.S. Інтерв’ю підготовлено в умовах підписаного Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні».

 

 

 

 

 

 

 

 

Начальник Вінницького райуправління поліції заборонив слідчим проводити розслідування

Вінницькі слідчі – відсьогодні бездіяльні завдяки вказівці начальника Вінницького райуправління поліції Віталія Курчика. Як повідомило джерело у слідстві, розслідування кримінальних проваджень припинено на невизначений термін.

Ситуація така, що розслідування зараз не проводимо. Коли робота у цьому напрямку відновиться – не знаю… Ніби-то зараз якась війна, а я – невиспана, бо після чергування…, — повідомило інформаційне джерело у слідчому відділі.

Ситуація виглядає доволі дивно, бо тоді під питанням цільове витрачання коштів платників податків: не працює слідство – за що платити слідчим поліції й іншим посадовим особам, задіяним у проведенні слідчих дій? За імітацію бурхливої діяльності?

 

Кого мав на увазі Почесний громадянин Вінниці?

Понад 25 років на службі в органах місцевого самоврядування і звинувачення колег у некомпетентності — почесний громадянин міста Вінниці Роман Аксельрод закликає почитати його дисертацію.

«Сучасні кризові явища у політиці, економіці, культурі, соціальній сфері є, в тому числі, і результатом політичної некомпетентності, непрофесіоналізму, що суттєво впливає на успішність і темп суспільних перетворень», — констатує автор дисертації «Компетентність, як ціннісна складова політичної культури владної еліти України» кандидат політичних наук Роман Аксельрод.

Вінничанин взявся за дослідження компетентності владної еліти України ще у 2015 році. На його переконання, об’єктивними вимогами, що висуваються до владної еліти України є налагодження політичного діалогу із громадськістю, знаходження компромісу та порозуміння.

Він наголошує, що складовими професійної діяльності владної еліти має бути почуття відповідальності, обов’язку, совісті, чесності і патріотизму.

Мірилом компетентності влади, на думку Р. Аксельрода, є реагування на потреби громадян. «… за неувагу до потреб громадян у поєднанні зі низьким професіоналізм представники владної еліти повинні відповідати своєю посадою», — підсумовує 65-річний вінничанин.

Враховуючи, що на роботі в органах місцевого самоврядування Роман Борисович понад чверть віку, його «піддослідними» стали його ж колеги. Кого ж конкретно мав на увазі, називаючи «некомпетентними», почесний громадянин Вінниці: владу до 2014 року чи після?

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педуніверситету ім. М.П. Драгоманова МОН України, де на кафедрі політичних наук і було виконано роботу. Науковим керівником та офіційним опонентом стали місцеві вінницькі політологи.

Що робити, коли адвокат халтурщик – роз’яснює вінницький центр БВПД

Адвокат «роздає» вашу із ним приватну переписку «направо й наліво», недбало готує процесуальні документи, при вас хамить суддям у суді чи взагалі відверто «грає» на стороні відповідача. Що робити?

У Вінницькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги роз’яснюють – звертайтесь до Ради адвокатів Вінницької області.

«Підставою заміни (притягнення до відповідальності – авт.) адвоката… є неналежне виконання своїх зобов’язань за умовами договору… Можливе порушення адвокатом адвокатської таємниці є підставою для подання до комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності адвокатської допомоги при Раді адвокатів Вінницької області (далі – Комісія)», — інформує в.о. директора Олександр Левицький.

До речі, Рада адвокатів Вінницької області (розташована за адресою м. Вінниця, вул. Соборна 53 – авт.) видає свідоцтва на право здійснення адвокатської діяльності тож має право як позбавити адвоката цього права, так і сприяти притягненню його до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Розпіарена вінницька адвокатка — направду шахрайка?

За фактом «діяльності» вінницької адвокатки порушено кримінальне провадження.

Про це повідомило джерело у прокуратурі.

Відомо, що «спритна панянка» має відношення до махінацій із землею та нерухомістю. За допомогою зв’язків у журналістських колах хитромудра юристка отримувала інформацію про заможних осіб і пропонувала їм свої послуги з юридичного супроводу.

В подальшому, завідомо знаючи про вчинення незаконних дій, використовуючи персональні дані клієнтів, «адвокатка» здійснювала правочини всупереч їх інтересам та без відома.

Слідство триває.

Вінницькі бухгалтери із «СПІНОЗою» розробляють проєкт з сучасних норм психогігієни праці

Вінницька обласна громадська організація «Вінницький обласний клуб бухгалтерів» та ГО «СПІНОЗА» розробляють проєкт з психогігієни праці журналістів та бухгалтерів.

Про виникнення ідеї для спільного проєкту розповіла очільниця профільної спільноти Лариса Гусар.

«Навантаження в роботі інколи буває надмірним. Причини різні – часті збої в роботі серверів, відсутність ІТ-навичок, системного підвищення кваліфікації, вчасного інформування професійної спільноти про законодавчі зміни, знань з таймменедженту… Відтак, людина зазнає перевтоми. Додають нервового напруження й внутрішні страхи можливої помилки — бухгалтери несуть фінансову відповідальність і це підвищує їх тривожність. Окрім перерахованого, є проблема із прямими контактами з податківцями, які б чули проблеми бухгалтерів і вміли б із ними працювати на законодавчому рівні», — розповіла про особливості роботи своїх колег Лариса Гусар.

На запит відгукнулась ГО «СПІНОЗА». У журналістській діяльності також є подібні проблеми. Тож спільне бажання до інформаціійно-просвітницької роботи у цьому напрямку спонукало громадських активістів до написання проєкту з психогігієни трудової діяльності, де організації домовились виступити партнерами.

«Проєкт має на меті охопити якомога більше коло бенефіціарів. Адже у інформаційному просторі практично не має інформації як дотримуватись психогігієни праці. Covid-19 привчив нас турбуватись про власне фізичне здоров’я, однак, не йдеться про опірність стресам, підвищення компетентності з методів профілактики», — констатує голова Правління ГО»СПІНОЗА» Наталія Журбенко.

Проєкт буде подано до конкурсної комісії Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю Вінницької облдержадміністрації. В разі перемоги у конкурсі, автори, поміж інших заходів, планують випустити практичний посібник з психогігієни праці для професій, пов’язаних із постійним використанням гаджетів – журналістів та бухгалтерів.