Категорія: Новини

Інтимне життя українського «Наполеона» 1888-1934 років Нестора Махна вмістилось на 372 сторінках роману вінничанина-зодчого Юрія Плясовиці. За словами автора книги «Жіноча пастораль Нестора Махна», постільні сцени із жінками, що побували у обіймах палкого революціонера – плід його особистих медитацій і життєвого досвіду. Що ж у романі історична правда, а де – міф, та як пов’язані Вінниця і Париж, Юрій Плясовиця розповів у інтерв’ю.

Юрію Олексійовичу, який він, Нестор Махно, у Вашій книзі?

Пристрасний коханець, спокусливий чоловік, не зважаючи на низький зріст – 1,59 метри, жінки мліли від його зовнішності, енергетики і постійно юрбились навколо, виважений стратег, анархіст, атеїст і, до речі, абстинент – Нестор не вживав спиртного. Він був позбавлений комплексів і дозволяв собі рольові ігри у військових діях із перевдяганням у жіноче вбрання. Вважаю, що можу претендувати на право бути «літописцем» життя свого земляка, бо ми обидва – уродженці українського містечка Гуляйполе (Запорізька обл. – авт.). Це місто, навіть за «совєтів», не змінило своєї назви, спадщини, вольності у думках і вчинках – по-просту анархічний Едем. І ще до авторства на тему біографії анархіста мене спонукала сімейна трагедія – мій дід був розстріляний у 1938 році за участь у махновському русі… Дух анархізму й досі панує серед мешканців цього краю, настільки сильним був і є вплив історичної постаті Махна на Запорізьку область. Нестор – український «Наполеон», який примусово обрав доживати вік на чужині у країні демократії, ніж дозволити вкотре використати свій талант лідера й допомагати формуванню тоталітарного сталінського режиму. За переконаннями, він був глобалістом, що не визнавав національної ідеї. До речі, решту свого життя у Парижі Махно присвятив «відбілюванню» своєї біографії, яку більшовики намагались спотворити. Писав мемуари, що вийшли друком у трьох томах під назвою «Спогади», декілька разів успішно судився за недостовірну інформацію.

Що пов’язує Вінницю і Париж?                                                          

Коханка Махна – єврейка Соня. Вона була поруч із Нестором, мала на нього значний моральний вплив. Та й ночі із фавориткою були значно цікавіші Нестору, ніж із іншими жінками. Соратники вважали, що кохання заважає Нестору повністю віддатися революції і, навіть, погрожували жінці. Тож батьки Соні, рятуючи життя доньки, вихрестили її та під іншим ім’ям поселили у приватному будинку у Вінниці по вулиці Коріатовичів (колишня Свердлова – авт.). Махно вже був одружений з Галиною, але все ж двічі потай приїздив до коханки, успішно поєднуючи інтимні стосунки зі «справами революції». Згодом, після втечі Махно із Галиною до Румунії, а потім до Німеччини і Франції, Соня зажила спокійним життям простої вчительки. Але до самої смерті у 1972 році жінка перебувала під постійним контролем КДБ. 

Скільки ще, за Вашим літописом, у Махно було улюбленець?

Я не вважаю за необхідність описувати усі “амурні зв’язки” Нестора, мене цікавили тільки жінки, що вплинули на його долю, у тому числі, мати та улюблена донька. Пікантні подробиці стосунків із коханками я взяв на себе сміливість описати у книзі.  Жінки «липли» до отамана не тільки в Україні. Так уже у Парижі, навіть кволий і хворий на туберкульоз, він підтвердив свою славу фатального коханця. Там, будучи ще формально у шлюбі, він знайомиться із Ідою – єврейкою-анархісткою із Білорусі, яка вміло поєднала секс і секретарські обов’язки. Молода спокусниця уважно записує спогади і прикрашає життя вже немолодого, хворого на туберкульоз Нестора. Нова коханка не втомлюється розважати депресивного революціонера звабливими походеньками на нудистські пляжі, вони разом «зависають» у паризьких клубах. Вона вдало стримує його революційну норовливість, «лікуючи» бунтівну душу коханням: до себе, оточення, світу. 

Будучи за походженням селянином, не наживши власного майна, Нестор зневажливо ставився до чужої приватної власності, ініціюючи погроми і «експропріації». Чи так само він «крав» і спокушав чужих дружин?

Особисте майно його не цікавило, що ж до чужого, скажи – чим він відрізнявся від більшовиків? Що до жінок? Певен, йому достатньо було незаміжніх фанаток, які самі на нього «накидались грудьми». Вони не давали йому можливості відчути себе завойовником і така, відверто смілива поведінка слабкої статі, його бентежила. 

Махно називав інтелігенцію «підсобною силою» революціонерів і вважав, що вона має працювати «безкорисно», тим самим нівелюючи цінність освіти…

Навпаки, він цінував освічених людей – його дружини – вчительки, із університетськими дипломами. Коханки, між іншим – теж…

Можливо, таким чином він компенсував дитячі комплекси свого соціального походження?

Цілком можливо, оскільки його «університетами» стала буцегарня, із пожиттєвим терміном, куди він потрапив за вбивство військового чиновника. Там його ідеологічною підготовкою зайнялись анархісти і малоосвічений селянин пізнав праці відомих революціонерів, займався математикою, риторикою, вчив історію і французьку мову. Вийшов із тюрми він лише після повалення царизму, весною 1917 року.

Які історичні джерела Ви використовували для написання книги, чи звертались у СБУ за артефактами? 

За життя Нестор постійно тримав біля себе наближених людей, які займались виключно його літописом. Але, наскільки мені відомо, більшовики знищили всі ці документи про Нестора. Тож доводилось вишукувати інформацію у дослідників, знайомитись із автобіографічними монографіями, дещо додумувати.

Чи надходили пропозиції перекладу Вашої книги французькою?

Поки що ні, але я готовий до співпраці на міжнародному рівні.

Дякую за інтерв’ю.

Спілкувалась Наталія Журбенко

ПРО АВТОРА. Заслужений архітектор України, вінничанин, Юрій Плясовиця розпочав свою письменницьку діяльність у 60-річному віці. За 12 років видав 16 збірок і романів, на черзі – 17-та, де автор пообіцяв написати все, що знає, про всіх відомих вінничан і вінничанок. Історії обіцяють бути захопливими, бо ж живе і працює зодчий у місті Вінниця понад 55 років, і, поміж іншого, є автором кількох сотень будівель у Вінниці, Україні та на теренах СРСР, у тому числі,  28 костелів, 7 православних церков, 2-х синагог і 5-ти молитовних будинків.

Одна східна мудрість каже: «Щоб плескати у долоні, потрібно дві руки». Щоб конфлікт розгорівся, потрібно щонайменше дві особи. Але якщо одна людина зберігатиме спокій – інциденту не буде. Перевірено. Але як саме втриматись від спокуси поконфліктувати?

Подробиці у статті.

Нейробиологи выяснили, что отличить приличного человека от бессовестного хама помогут три свойства: умение обуздывать мстительность, навык мыслить небанально и способность раскаиваться. Они сумели определить, какие зоны мозга отвечают за эти качества и как их можно стимулировать.

Подробиці у статті.

“Штучне сонце” здатне причинити шкоду здоров’ю. Зі стереотипом – “індустрія краси вимагає жертв” – активно борються медики, які не схвалюють захоплення засмагою у соляріях через ризик виникнення раку шкіри. Більш того, солярії незабаром можуть закрити за ініціативи лікарів аби врятувати багатьом життя.

Подробиці у статті.

Відповідно до наказу, що надійшов із Офісу Генерального прокуратура місцевому підрозділу, зокрема, до Вінницької місцевої прокуратури, із 13 березня цього року призупинено проведення особистого прийому громадян в органах прокуратури.

Про це повідомив керівник Вінницької місцевої прокуратури Дмитро Кубик.

«Тимчасово обмежено допуск до адмінбудівель органів прокуратури», – додав посадовець, уточнивши, що тимчасові карантинні заходи, можливо, продовжаться до 6 квітня включно.

За словами очільника відомства, і до підлеглих його ставлення буде відповідним: «геройства» на роботі він не допустить і тих, хто прийде працювати із симптомами захворювання – температура, нежить, кашлюк тощо – відправлятиме лікуватись.

Запровадження запобіжних заходів керівник вважає доцільним, оскільки великий потік відвідувачів у день особистого прийому може спричинити погіршення епідеміологічного стану.

Як повідомляється на сайті Вінницької міської ради, відсьогодні «у відвідувачів та працівників Прозорих офісів на вході до адміністративних приміщень перевіряють температуру тіла безконтактними термометрами. У разі виявлення підвищеної температури (більше 37 градусів) людям кажуть повертатися додому, викликати сімейного лікаря або швидку. Отримати послугу у Прозорому офісі відвідувач зможе після того, як одужає».

Інформація про стан роботи відомств оновлюватиметься.

Редакція https://spinoza.in.ua

Желтый или египетский чай – имеет необычный изысканный «ореховый» вкус. В различных странах это растение называют по-разному: фенугрек, треуголка, шамбала, верблюжья трава и др.

Лечебные свойства:

– является тонизирующим напитком благодаря богатому минеральному составу;

– смягчает горло, успокаивает кашель;

– повышает иммунитет, выводит токсины, улучшает обмен веществ в организме;

– семена содержат диосгенин, который по химическому составу приближен к женскому гормону эстрогену, способен увеличить объем женской груди;

– рекомендовано употреблять для нормализации сахара в крови;

– способствует увеличению, как женского, так мужского либидо.

Как заваривать:

– семена перед употреблением необходимо промыть проточной водой.

1. Рецепт «Общеукрепляющий»:

Две чайные ложки семян залить 200 г холодной воды, поставить на огонь, довести до кипения и еще кипятить в течение 5-7 минут. В готовый чай можно добавить имбирь, мед или лимон.

2. Рецепт для бюста

2 чайные ложки семян перемолоть, залить 1 стаканом воды, добавить 2 чайных ложки меда и кипятить в течение 10 минут. До 3-х чашек в день 10-30 дней.

3. Рецепт при диабете

Две чайные ложки семян необходимо замочить в 1 стакане воды и оставить на ночь. Утром полученный настой следует выпить натощак. Такое «вкусное снадобье» можно принимать в течение месяца.

4. Рецепт для потенции

Измельченные семена – 2 чайные ложки следует залить 1 стаканом горячего молока, а принимать каждое утро.

5. Рецепт настоя для полосканий

2 столовые ложки семян залить 0,5 л воды и кипятить на медленном огне в течение 30 минут. Затем обязательно дать настояться 15-20 минут, процедить и полоскать горло полученным настоем 3-4 раза в сутки.

Вкус желтого египетского чая гармонично сочетается с имбирем, лимоном и медом.

Целебные свойства шамбалы высоко ценил Гиппократ. А на Востоке красавицы из гаремов богатых эмиров ели поджаренные семена шамбалы, чтобы придать округлость бедрам и груди.  

В настоящее время шамбала применяется в косметологи  для роста волос. Индийские женщины едят семена шамбалы с неочищенным пальмовым сахаром после родов, чтобы укрепить спину, восстановить силы и стимулировать приток грудного молока. В Китае это растение используют для успокоения болей в животе и лечат им от импотенции. Применяется в народной медицине, в том числе болгарской, европейской. В Европе его используют при болезненных менструациях. Как показали недавние исследования, шамбала может снижать уровень сахара в крови.  

Туристы заваривают чай из шамбалы как средство против желудочных спазмов, вызванных непривычной пищей. Шамбалу добавляют в овощные блюда для лучшего их усвоения. Она входит также в состав смеси приправ хмели-сунели и карри

Противопоказания: беременность

Шамбала регулирует количество женских гормонов – восполняет недостаток эстрогенов и снижает уровень тестостерона. Это действительно эффективное средство для лечения женских эндокринных заболеваний. Зерна этого растения содержит диосгенин, который является аналогом эстрогена. Лекарственные препараты из шамбалы оказывают противовоспалительное действие, стимулируют сокращение мускулатуры матки, нормализуют уровень сахара в крови, способствуют стимуляции половой деятельности и эффективны при болезненных месячных и в период наступления менопаузы.

Как заваривать – смотрите видео.

По материалам сайтов: https://eco-zone.com.ua , https://deluxe.com.ua , https://newtea.ua , https://grusha.ua , https://dao.ua

«Питання розвитку творчих здібностей у дітей – завдання актуальне повсякчас. У психологічній та педагогічній науці відомі різні підходи до його вирішення у процесі позашкільної роботи. У творчості добре розкриваються багато психологічних якостей дитини, що сприяє розвитку гармонійної особистості. Саме розвиток творчих здібностей і є одним із завдань  11-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячої моди «Феєрія моди 2020». Певна, що для наших учасників перемога на фестивалі стане першою сходинкою до майбутніх життєвих перемог», – переконана керівник відділу декоративно-прикладного мистецтва Вінницького міського палацу дітей та юнацтва ім. Л. Ратушної,  засновниця фестивалю, Лариса Блащук.

Захід зібрав у п’ятницю, 21 лютого, понад 20 колективів із Вінницької, Волинської, Київської, Запорізької, Полтавської, Хмельницької областей.

300 дітей представили журі понад 40 колекцій у програмах «Юні дизайнери» та «Театри моди».

«Такі заходи допомагають дітям розвивати креативність, естетичний смак та виховують активну життєву позицію, бажання творити та робити цей світ кращим», – прокоментувала подію Лариса Блащук.

Серед учасників заходу – колектив Вінницького палацу дітей та юнацтва  театр моди “ОКСАМИТ” – неодноразовий переможець міських, Всеукраїнських та міжнародних фестивалів дитячих театрів моди «Феєрія моди», «Top Point», «Світ талантів», «Топ-модель International», «Солнце. Радость. Красота», «Сияние сердец», «Індустрія моди». Керівник колективу – Ірина Бєлан вважає, що для дітей фестиваль моди – це моделювання ситуації успіху та крок до втілення власних дизайнерських амбіцій.

«Готуючись до участі у показах мод, ми навчаємо дівчаток  мистецтву самовираження та самовдосконалення за законами краси, бути доглянутими, впевненими у собі та успішними, знайомимо із новими тенденціями та стилями в мистецтві та моді», – констатує Ірина Бєлан.

Окрім корисного досвіду та незабутніх вражень, кожен учасник фестивалю отримав пам’ятні та солодкі подарунки. Серед призів й сертифікати на участь у заняттях престижної школи для юних дизайнерів, що відбудуться влітку у місті Хуст на Закарпатті.

Лікар вищої категорії Микола Коробко має власне бачення на медреабілітацію ортопедичних хворих, що значно пришвидшує відновлення після складних захворювань і травм опорно-рухового апарату фактично до повного одужання. Щоб досягнути таких результатів, знадобилась сміливість часто йти всупереч офіційній медицині, довіряючи лише досвіду, індивідуальності пацієнта та напрацюванням колективу однодумців.

– Миколо Пилиповичу, поділіться, як складалась Ваша медична кар’єра?

– Можна сказати, до Погребищенського медучилища я поступив випадково. У юнацькі роки любив фізику, мріяв поступати до Одеського технічного ВУЗу на факультет радіоелектроніки. А сталося так: однокласник  їхав у Погребище, запросив мене із собою. Коли він подавав документи – йому сказали здавати низку предметів для вступу. Представники комісії взяли документи і у мене – глянули, забрали, попросили підписати якісь папірці і все – я поїхав додому. Рідним нічого не сказав. А коли поштою прийшло повідомлення про зарахування до медучилища, мама була у шоці… Через тиждень навчання нас повели у пологовий будинок на кесарів розтин. Під час операції студенти непритомніли. Я ледь вийшов із операційної, а у коридорі санітарка привела до тями й відправила назад, щоб відпрацював пару. Після цього випадку у мене виник сумнів у виборі професії… Відстав у навчанні: латинь, анатомія – одні двійки. Підтримала староста, засоромила, довелось надолужувати. Тож  закінчив медучилище практично на відмінно. Потім – армія, служив у Польській народній республіці фельдшером полку, брав участь у міжнародних навчаннях в Німецькій демократичній республіці. Вищу медичну освіту отримав у Вінницькому державному медичному інституті (нині університет – Авт.). На міжвузівських студентських змаганнях виборов перше місце і мене зарахували на хірургічний цикл. Інтернатуру проходив по ортопедії і травматології на базі Київської міської лікарні. Тут і захопився можливістю освоїти весь спектр знань і навичок гострої травми під керівництвом відомих науковців та практичних лікарів, таких як Евгеній Філоненко та інших, котрі гартували нас, молодих фахівців, щоб могли самостійно допомагати людям. За розподілом обрав Печеру – республіканський санаторій «Печера» на 210 ліжок, де мені запропонували роботу оперуючого хірурга-ортопеда та надали житло. Переїхав разом із молодою дружиною – студенткою-медиком та сином. Як правило, із периферії їдуть у місто, а у мене – навпаки. В санаторії лікувались хворі з усієї України, на той час УРСР. Оперували переважно на суглобах та хребті. З вдячністю згадую наставника – головного лікаря Сергія Кіфу. У 1990 році санаторій «Печера» було реформовано в Печерську обласну лікарню відновного лікування. Так непомітно збігло 38 років моєї лікарської практики.

– Солідний стаж для лікаря-практика, а чи не було амбіцій до наукової діяльності?

– Звісно, що були. Як у кожного молодого спеціаліста. Під час підвищення кваліфікації у столиці мені кандидат меднаук  Ф.Ф. Федорук не раз пропонував вступати до аспірантури. Однак, матеріальна необхідність підтримувати сім’ю вплинула на мої кар’єрні амбіції. Дружина-студентка, маленький первісток. Тож вибір був очевидним. У 90-х санаторій «Печера» перепрофілювали в обласну лікарню відновного лікування ортопедо-травматологічного профілю. І у січні цього року ми мали ювійлейну дату – 30 років Печерській лікарні. На той час наш колектив розпочав розробляти медичні протоколи з реабілітації. Українські науково-дослідні інститути мали лише напрацювання на рівні наукових публікацій, тож ми торували свій власний шлях проб і помилок, що із часом дало результат. Тепер щороку успішно оздоровлюємо до 1500 пацієнтів. Напрацювання наших колег представляємо на обласній науковій асоціації ортопедів-травматологів Вінниччини.  

– Які зміни, на Вашу думку, у складі персоналу лікарень мають відбутись у реформованих медзакладах?

– У тандемі з пацієнтом, для швидкого відновлення в ортопедо-травматологічному напрямі мають працювати ортопед-травматолог  фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, тобто, мультидисциплінарна команда. І чітко виконувати реабілітаційну програму. Має бути достатня матеріально-технічна база з відповідним сучасним обладнанням. Тоді процес відновлення йтиме швидше, зменшиться інвалідизація, а відтак, і навантаження на бюджет. З досвіду років, запевняю, кожна людина – індивідуальність, тому до процесу лікування потрібно підходити аналітично та творчо. На первинній ланці попередня очільниця МОЗу зуміла реформувати сімейну медицину, що супроводжувалось відповідною економічною підтримкою та фаховою підготовкою. А що стосується вторинного і третинного рівня, на жаль, наразі процеси запускаються без відповідного фінансового і кадрового забезпечення. Реформи по ходу «п’єси»… 

– Ваші колеги розповіли, що у Вас є авторські методики лікування. Поділитесь?

– Можливо, зараз скажу дивні речі, але, інколи лікарю потрібно мати сміливість йти всупереч затвердженим протоколам лікування. Не має стандартних ситуацій – лікування теж творчий процес, де використовується і досвід попередників, і власні напрацювання. Медицина і наука не стоять на місці. На мій погляд, у процесі ефективного відновлення втраченої локомоторної функції при перенесених травмах чи захворюваннях ОРА , важливі і такі фактори, як місце розташування лікувального закладу. Наприклад, Печера унікальна своїм рельєфним ландшафтом, відсутністю промисловості, м’яким кліматом. Це маленька Швейцарія: чисте екологічне середовище, оригінальний історичний парк площею 19 га – сама місцина пришвидшує регенеративні процеси в організмі людини. Всесвітньо відомий архітектор Городинський знав, де вибирати місце для забудови.

Найскладніші травми – спинальні. І в області не має лікарень, які б спеціалізувались на реабілітації після таких травм. Тому, за погодженням, таких пацієнтів інколи направляють до нас. А тут вже на відновлення працюють наполегливість пацієнта та самовіддана праця медперсоналу лікарні. Фактично, втрачені функції суглобів чи хребта відновлюються до 62% працездатності і вище.

– Розповіли, що Вам довелось й мільйонера лікувати у Печері…

– Так. Було. Пацієнт звернувся до нас із складною травмою стопи –п’яткова кістка розтрощена на скалки. Він переніс складне етапне  оперативне лікування і постало питання відновлення. Проходив курс у нас. В подальшому, щодень впродовж  2-х тижнів приїздив на процедури. Через 3 тижні покинув ходунки, а згодом і паличку. Віддячив нам добрим словом та надав хороші рекомендації лікувальному закладу і мені, як лікарю. З таким колективом лікарні добре працювати. То якби ж ліпша підтримка та фінансування… Переживаємо, щоб наші «керманичі» не закрили лікарню. Не всі в змозі лікуватись за кордоном.

– Щиро дякую Вам за інтерв’ю і бажаю вашому лікувальному закладу перспектив розвитку.

 Спілкувалась Наталія Журбенко

Нехтування власними можливостями під час тренувань чи просто у повсякденному житті – причина травматизації. Тож якщо ви її не уникли – повинні вміти згрупуватися таким чином, щоб мінімізувати наслідки. Як відновитись після травми колінного суглоба –

Подробиці у статті.

Сверхурочные часы на работе производят на женщин намного больший негативный эффект, чем на мужчин. Разница в реакции организма на трудоголизм поясняется различием генов в одинаковых органах мужчин и женщин, которые ведут себя по-разному. Возможно, именно поэтому даже одна и та же болезнь часто развивается неодинаково у мужчин и женщин и требует различного лечения.

Подробиці у статті.