З початку 2022 року, за сприяння консульства Латвійської республіки  у Вінниці, реабілітацію у медзакладах за кордоном пройшло декілька сотень військовослужбовців. 

Про це повідомив Почесний консул Ігор Скоромний.  

Фото зі сторінки консульства у соцмережі Facebook. 

“З початку 2022 року, коли в Україні було проголошено воєнний стан, Латвія одразу включилась і почала допомагати Україні: країна виділяє на це значний відсоток свого ВВП”, – відзначив І. Скоромний.  

За його словами, допомога охоплює медичний, оборонний, правоохоронний, гуманітарний напрямки. Зокрема, до Вінниці власним коштом приїздили латвійські лікарі – нейрохірурги, інші фахівці, які впродовж місяця надавали послуги у Центрі екстреної медичної допомоги, хірургії, травматології та спеціалізованих втручань. Приймав іноземних медиків і Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону.  

“Минулоріч понад 1200 авто ми передали для ЗСУ напряму, без посередників. В основному це легковий транспорт, автобуси, різна військова техніка. Надходить щомісяця до 40 тон гумвантажу. Приймаємо іноземні делегації. Вінницю відвідали керівник Нацполіції Латвії, представники оборонного відомства, прикордонної служби”, –  додав Почесний консул.  

Окрім того, коштом країни-партнера наші війсьвокослужбовці проходять реабілітацію та лікування.  

“Оздоровили понад 500 військовослужбовців. Латиші запрошують і забезпечують фінансування та супровід на усіх етапах: лікування, протезування, реабілітація”, – підсумував І. Скоромний.  

Також у недалекій перспективі, за інфомацією консула, клінічний санаторій “Авангард”, що у Немирові, має отримати фінансову підтримку у п’ять мільйонів євро на обладнання та реабілітаційне оснащення.  

Довідково. 10 вересня 2021 року у Вінниці відкрили Почесне консульство Латвійської Республіки за адресою – вулиця Григорія Сковороди 10 (колишня Пушкіна). Як зазначали у Вінницькій міській раді, відкриття консульства дозволить зміцнити стосунки між Вінницею та Латвійською Республікою, розвивати торговельно-економічні зв’язки, активізувати гуманітарну співпрацю, подієвий туризм тощо. Почесним консулом призначено Ігоря Скоромного.  

Цукровий діабет – захворювання, при якому контроль глюкози є не просто способом отримати цифру на екрані, а важливою частиною профілактики ускладнень. Донедавна використовували традиційний глюкометр: для цього необхідно було проколоти палець ланцетом і нанести краплю крові на тест-смужку. Наразі є альтернатива – система для безперервного моніторингу глюкози. 

• Діагноз “діабет” мені встановили ще у дитинстві і контроль глюкози у капілярній крові – дуже виснажливо. Живу у постійному болі. Контролюю подразнення, мозолі, мікротравми. Психологічно втомився у такому темпі. Мій лікар запропонував мені спробувати тестер FreeStyle Libre 2. Відчуття – не порівняти! Система проста у використанні і я вперше відпочив від проколів пальців. Крім того, глюкометр показує окремі моменти, а не повну картину добових коливань. а система Abbott безперервно моніторить рівень глюкози, – поділився поляк Радек.

Цей медичний виріб встановлюється на задню поверхню плеча. Він вимірює глюкозу в міжклітинній (інтерстиціальній) рідині приблизно щохвилини протягом 14 днів, а інформація передається на сумісний смартфон або зчитувач. Система також може формувати графік і попередження про занадто високий чи низький рівень глюкози.

Метод – «безболісний», без регулярних проколів пальця. Як інструктують виробники, під час встановлення сенсора використовується спеціальний аплікатор, після чого тонке волокно сенсора знаходиться під шкірою. Для користувача це значно комфортніше, ніж багаторазове проколювання пальців. Втім, пацієнт має бути уважним і порівнювати показники із самопочуттям. Якщо виявляють невідповідність, лікар може рекомендувати перевірити значення традиційним методом.

Ціна: Польща та Україна

У Польщі повна ціна одного 14-денного сенсора FreeStyle Libre 2 зараз становить 280,50 zł, тобто два сенсори на місяць — близько 561 zł. Для певних категорій пацієнтів діє відшкодування NFZ: доплата може становити 76,50 zł за сенсор, а для окремих груп — 51 zł.

В Україні звичайний глюкометр можна придбати приблизно від 250–300 грн, а упаковка з 50 тест-смужок залежно від бренду коштує орієнтовно 200–600 грн. З 1 вересня 2026 року тест-смужки для людей із діабетом II типу, які потребують інсулінотерапії, також включені до української програми «Доступні ліки» — їх можна отримувати безкоштовно або з частковою доплатою залежно від торгової назви.

Наразі сенсор FreeStyle Libre 2 та інші – не включено до української програми. Хоча користь – очевидна. Не просто відсутність проколів, а безперервність інформації: людина бачить і поточну цифру, і напрямок її зміни та добову динаміку. Такі сенсори здатні зробити контроль діабету комфортнішим і допомогти своєчасно помічати гіпо- та гіперглікемію. Водночас, їх висока вартість для українських пацієнтів залишається суттєвим обмеженням, особливо без державного або страхового відшкодування.

Вчора у Вінницькому міському суді Вінницької області підготовче засідання у справі колишнього керівника обласного управління ДСНС Руслана Шевчука  перенесли. Потерпілі не з’явилися. Сам Шевчук особисто заявив, що провини не визнає. 

Фото Р. Шевчука взято із медіаасторінки Суспільне Вінниця 

За версією слідства, Руслан Шевчук використовував службове становище та залучав підлеглих до робіт на приватних об’єктах. Раніше ДБР повідомляло, що встановило щонайменше кілька таких об’єктів, а згодом обвинувальний акт передали до суду. 

ДСНС у Вінницькій області (фото автора) 

Водночас саме перебіг підготовчого засідання ставить питання до сторони обвинувачення. Якщо потерпілі не з’являються до суду, прокуратурі важливо забезпечити належне підтвердження їхнього статусу, доказів шкоди та обставин, які вони мають підтвердити. Інакше захист отримує додаткові можливості ставити під сумнів доказову базу. 

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Є.В. Бернада і представник прокуратури у залі судового засідання (фото автора)  

Чи стала неявка потерпілих наслідком процесуальної помилки прокуратури, чи це лише організаційний момент — має показати подальший розгляд. Остаточну оцінку доказам дасть суд. 

Сторона захисту (фото автора) 

Наталія Журбенко для сайту www.spinoza.in.ua

Вінницька ОВА “воює” з “російською федерацією” – як у документі президентської вертикалі зникли великі літери. 

Що відбувається, коли журналіст намагається отримати відповіді на суспільно важливі запитання від органу державної влади? У випадку з Вінницькою обласною військовою адміністрацією – можна отримати травми (і моральні, і фізичні), штучно створені перешкоди і…  багатосторінкову офіційну відповідь із суттєвими орфографічними помилками.  

Так, у серпні 2026 року, вінницький журналіст звернувся до адміністрації аби дізнатись, як виконується Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа і журналістів та забезпечення права громадян на доступ до інформації”, підписаний Президентом України Володимиром Зеленським 14 січня 2026 року.  

Йшлося про гарантії для журналістів в умовах воєнного стану “…безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень, відкриті заходи, що ними проводяться, бути присутнім на заходах, що проводяться у режимі відеоконференції, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх посадовими і службовими особами…”.  

Однак, при вході до приміщення адміністрації стояли чоловіки в однострої, які перешкодили законній журналістської діяльності та відмовилась супроводити журналіста до приймальні начальниці Вінницької ОВА/ОДА Наталі Заболотної.  

Здавалося б, йдеться про цілком звичайне право працівника інформаційного простору ставити запитання посадовцям та отримувати інформацію, що становить суспільний інтерес. 

Але, по факту, носителі уніформи вирішили, що підтверджуючий документ, українське громадянство, чималий регіональний стаж у медіа, відсутність заборонений речей у сумці – не є правом на професійну діяльність українському медійнику, бо він може становити якусь уявну загрозу.  

Як того вимагає законодавство, журналіст скерував скаргу на протиправні дії працівників ВОВА до очільниці адміністрації.  

Отримана відповідь відверто здивувала – виявляється, за закритими дверима, місцева влада багато що приховує від своїх же громадян. Чиновники пояснили, що адміністрація перебуває під посиленою охороною, а доступ сторонніх осіб до службових приміщень обмежений. Пропускний режим – це зрозуміло і логічно. А от чому права журналістів провладні прирівняли до прав пересічних громадян, хоча для журналістської діяльності є окремо прописані закони – так і залишилось “таємницею”. 

Втім, найбільше запитань виникло не до пропускного режиму, а до якості самої офіційної відповіді. 

Керівник апарату – Олександр Коханець, використовуючи фірмовий бланк Вінницької обласної військової адміністрації, назву держави-агресора написав з малої літери — «російська федерація»!  

У документі органу державної влади це НЕПРИПУСТИМО. Бо свідчить про безграмотність посадовця, його низький рівень володіння державною мовою.  

Як же чиновник, який за законом має володіти державною мовою на встановленому рівні, допустив орфографічну помилку в офіційному документі? 

Як відомо, в українському правописі офіційна назва держави — «Російська Федерація», тобто обидва слова пишуться з великої літери. 

Проте, на лист журналіста із проханням виправити помилку в офіційній відповіді органу державної влади — Вінницької обласної військової адміністрації, яка діє у системі державної влади України, Коханець не відповів.  

А це ж не допис у соціальних мережах та не приватне листування! 

Виникає закономірне запитання: як орган, покликаний демонструвати зразок дотримання законодавства та державних стандартів, може надсилати громадянину документ із елементарною орфографічною помилкою? 

Особливо дивно це виглядає з огляду на вимоги до володіння державною мовою для посадовців.  

Державний службовець має володіти українською мовою на належному рівні, а документи, які виходять від державного органу, повинні бути грамотними та відповідати нормам української літературної мови. 

Тож ця історія виявила ще одну проблему — вже не з пропускним режимом, а з рівнем підготовки тих, хто готує офіційні документи. А також відповідальності кадрової служби, яка здійснює добір на відповідальні посади.  

Журналіст хотів отримати відповіді від влади. Натомість отримав документ, який сам породжує нові запитання. Наскільки відкритою є влада для своїх же громадян? Наскільки якісно вона спілкується із суспільством? І, зрештою, наскільки добре її посадовці знають державну мову? 

У підсумку – елементарний тест не пройдено.

Бо якщо навіть назву держави в офіційному документі пишуть так, ніби йдеться про якусь вигадану або неіснуючу на жодній мапі країну, то виникає питання не лише до журналіста, який намагався достукатися до влади, а й до самої влади – чи не “воює” вона із своїми ж громадянами? Обізнаними, освіченими,  компетентними? Та хто і як перевіряє документи перед тим, як вони виходять за межі чиновницьких кабінетів?

Наталія Журбенко для сайту ГО “СПІНОЗА” 

Букети за тиждень зів1яне, а ручка послужить і вчителю, і забудькуватим учням. Журналісти збирали топчик бажань українських вчителів до 1 Вересня. Тож чим порадувати любимого вчителя, щоб презент справді знадобився?

1 Вересня в українських школах щороку починається традиційна церемонія: діти урочисто заходять із букетами, батьки — з коробками цукерок, а вчителі подумки рахують, де поставити ще одну вазу.

Але цьогоріч вчителі наполегливо просять спробувати новий формат. Не дарувати те, що красиво стоїть два дні, а подарувати те, що працюватиме весь навчальний рік.

Наприклад, канцтовари. Набір маркерів для дошки, ручки, зошити, стікери, скрепки, файли, папки, кольоровий папір, степлер — словом, усе те, що в школі загадково закінчується (за допомогою бешкітливих здобувачів знань – Авт.) саме тоді, коли дуже потрібне.

А щоб подарунок був ще й осіннім, до нього можна додати кошик українських фруктів — яблука, груші та сливи. Красиво, корисно і без ризику, що коробка цукерок до грудня залишиться самотньою на вчительському столі.

Яблуко Ньютона — українське

«Я за яблука! — сміється вчителька фізики Вероніка. — Щоправда, якщо це яблуко Ньютона, бажано, щоб воно не впало комусь на голову під час першого уроку. А взагалі сезонні українські фрукти — чудовий подарунок. І вітаміни, і символ початку осені».

Посібник замість сувеніра

Учителька англійської Ірина звертає увагу: в багатьох країнах подарунки вчителям та школі часто мають практичний характер:

«Можна подарувати книгу, навчальний посібник, матеріали для уроків. Навіть зроблені власноруч — наприклад, картки для вивчення англійських слів, цікаву гру чи тематичний плакат. Такий подарунок залишається в школі й може знадобитися не одному класу».

Математик все порахував

А учитель математики  Ігор підійшов до питання максимально професійно.

«Я вже підрахував: десять хороших ручок коштуватимуть дешевше, ніж коробка пристойних цукерок. Ручками можна користуватися місяцями. Цукерки зникають за хвилини. Окрім того, часто урок починається із того, що деякі учні жаліються, що забули вдома зошит чи ручку. А тут  у вчителя буде свій персональний стратегічний запас. Отже, з економічної точки зору ручки перемагають із великим відривом».

Шкільний survival kit

А ще подарунок можна перетворити на веселий «набір виживання вчителя». Покласти до красивої коробки маркери, ручки, зошити, скрепки, файли, стікери, коректор, папку та інші дрібниці, які рятують під час навчального року. Додати кілька українських яблук, груш і слив — і маємо не просто презент, а справжній стартовий комплект до нового навчального року.

Бо букет через тиждень засумує, цукерки десь зникнуть, а хороша ручка ще довго буде перевіряти контрольні.

Тож головний тренд цього 1 Вересня — дарувати не «щоб було красиво», а «щоб було корисно». І трохи смачно.

Медичні справи українців переглядають, інвалідність – скасовують. Чи означає це, що у кагорті прокурорів та чиновників відбулось масове одужання із 2024-го року? Адже медіа повідомляють про “виліковність” 70% посадовців, які раніше отримували додаткові соціальні виплати.  

За новими медичними стандартами, фактично – так. Більшість захворювань – виліковні сучасними методами. Тож масові перевірки українців, які отримують виплати внаслідок інвалідізації, пов’язані із роботою нової системи – експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО), які офіційно запрацювали вже з 1 січня 2025 року. 

Відповідно до положень нормативно-правових документів, якими керуються експертні команди, статус особи із інвалідністю надається лише за наявності трьох обов’язкових умов: 

• невідворотній характер травматизації; 

• обмеження здоров’я фізичного характеру, як то відсутність кінцівок або значні когнітивні порушення; 

• необхідність забезпечення допоміжними засобами реабілітації та соціального догляду.  

Таку інформацію на офіційний запит надали журналісту ГО “СПІНОЗА” у Міністерстві охорони здоров’я України: 

“…під час опрацювання медико-експертної справи, проводиться аналіз об’єктивних клініко-функціональних даних, результатів лабораторних та інструментальних обстежень”, – йдеться у відповіді МОЗУ.  

Одних скарг на самопочуття недостатньо. Діагноз – не вирок і більшість захворювань, які раніше призводили до інвалідності, зараз успішно лікуються.  

Водночас, днями журналісти, із посиланням на Генеральну прокуратуру України, повідомили про передачу до суду справи колишнього головного психіатра ЗСУ – начальника психіатричної клініки Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь” .  Медичні висновки цього медзакладу ймовірно також фігурували у медсправах про скасування інвалідності окремим представникам силових структур.  

На черзі – перевірки цивільних із інвалідністю?  

І цікаве питання – як Пенсійний фонд України спрацює на позовну давність по стягненню неправомірно виплачених пенсій за “фіктивно” призначену інвалідність.  

ДОВІДКОВО. За даними Кабінету Міністрів України, станом на жовтень 2025 року в Україні проживало понад 3 млн осіб з інвалідністю. 

Проєкт ГО “СПІНОЗА” “Чистий простір” конкурсну комісію не пройшов, але після звернення до Вінницького міського голови смітник усе ж впорядкували. Ненадовго…

У сучасному місті сміттєвий контейнер — це, мабуть, найменш політизований об’єкт інфраструктури. Він або прибраний, або ні. Проте у Вінниці історія одного контейнерного майданчика показала, що навіть кілька квадратних метрів біля житлового будинку можуть пройти майже повний маршрут української бюрократії — від громадського проєкту до офіційного звернення до міського голови. 

Історія почалася ще приблизно у 2011 році. Саме тоді мешканці будинку по вулиці Пирогова дедалі частіше звертали увагу на стан прибудинкового контейнерного майданчика. З роками проблема не зникала, бо окрім мешканців будинку користувачами сміттєбаків є приватний сектор, ресторан, авторемонт, продуктовий магазин, медлабораторія. Тож смітник поступово перетворився на постійний елемент міського пейзажу який, схоже, переживав будь-які адміністративні та кадрові зміни. 

ФОТО СТАНОМ НА РАНОК 28.07.2026р.

У 2019 році було вирішено не просто скаржитися, а запропонувати рішення. 

Громадська організація «СПІНОЗА» розробила проєкт «Чистий простір» та подала його на конкурс «Бюджет громадських ініціатив». Ідея була цілком прагматичною: облаштувати контейнерний майданчик та привести прилеглу територію до належного санітарного стану. 

Втім, саме тут почалася історія, знайома багатьом громадським активістам. 

Експертна група міської ради не допустила проєкт до голосування. У відповіді виконавчого комітету зазначено, що він не відповідав окремим критеріям Положення про Бюджет громадських ініціатив, оскільки передбачав роботи, які не могли фінансуватися в межах цього конкурсу. 

Інакше кажучи, проблема існувала, необхідність її вирішення не заперечувалася, але запропонований механізм виявився неприйнятним. 

Після цього історія на кілька років перейшла у знайомий український режим очікування. Смітник залишався на місці, сміття накопичувалось, інколи навіть меж смітника не вистачало і звалище вивалювалось на проїжджу частину. Разом із тим залишалося й питання: якщо громадський проєкт не може вирішити проблему, то хто може? 

Відповідь виявилася доволі традиційною. 

“Після того, як інші механізми фактично вичерпали себе, мешканцям будинку довелося звернутися безпосередньо до Вінницького міського голови”, – коментує голова Правління ГО “СПІНОЗА” Наталія Журбенко. Тож звернення до Сергія Моргунова було не першим кроком, а останньою можливістю. 

У червні 2026 року був підготовлений та скерований до ВМР відповідний документ. У відповіді виконавчий комітет повідомив, що земельна ділянка перебуває у приватній власності ОСББ «Пирогова 39», а питання використання спільного майна належить до компетенції співвласників будинку.  

“Раціональним власникам цілком зрозуміло – оскільки земельною ділянкою користуються майже уся прилегла територія, її слід здати в оренду КУП “ЕкоВін”, яке встановило і тримає там свої контейнери. А на виручені кошти організувати прибирання території та її охорону від захаращення. Але цього головою ОСББ дотепер не зроблено”, – коментує керівник ГО “СПІНОЗА” Наталія Журбенко.  

Міська влада повідомила, що із керівництвом ОСББ Андрієм Калашніковим проведено відповідну роз’яснювальну роботу – яку саме не поінформувала. Але заходів щодо приведення території до належного санітарного стану було вжито.  

“За інформацією комунального підприємства “Муніципальна варта” Вінницької міської ради з головою правління ОСББ “Пирогова 39” проведена відповідна роз’яснювальна робота…”, – йдеться у відповіді за підписом заступника міського голови В. Скальського.  

На цьому місці можна було б поставити крапку. Але, як відомо, історія цікава продовженням. 

Вона демонструє одну з характерних особливостей місцевого самоврядування: іноді всі учасники процесу погоджуються, що проблема існує, однак роками не знаходиться механізму, який дозволив би її вирішити. Минув місяць з моменту звернення і територія знову захаращена. 

Подана громадська ініціатива не пройшла через формальні критерії, балансоутримувач має власні повноваження, орган місцевого самоврядування обмежений нормативними процедурами. У підсумку звичайний контейнерний майданчик стає прикладом того, як адміністративна логіка виявилась значно складнішою за саму проблему. 

А хотілося б, аби для впорядкування звичайного смітника мешканцям не доводилося проходити весь шлях — від написання громадського проєкту до офіційного листування з міським головою.

Бо європейське місто починається не з кількості листів чиновникам, а з того, що питання благоустрою вирішуються раніше, ніж стають темою для багаторічної переписки. 

Ця історія не лише про один контейнерний майданчик.

Вона про те, скільки часу іноді потрібно громаді, щоб змусити систему відреагувати на проблему, очевидну для всіх. І якщо для наведення ладу біля звичайного смітника знадобилося майже п’ятнадцять років, громадський проєкт, офіційне листування та звернення до міського голови, то питання виникає не до наполегливості мешканців. Питання – до ефективності системи реагування на потреби мешканців міста. 

Гуртожиток, що «завис» між державою та громадою 

Передача державного гуртожитку на вул. Машинобудівників, 11 у місті Калинівка до комуни триває вже сім років! Рішення про реорганізацію попередніх балансоутримувачів – навчальних закладів – ухвалили ще у 2018 році. Але й дотепер калинівська громада не взмозі повноцінно розпоряджатися об’єктом. Бо будівля залишається у державній власності – під управлінням Міністерства освіти і науки. В чому причина – розбирався журналіст ГО “СПІНОЗА”. 

Висновки аудиторів: реорганізація затягнулася 

Такі дані містяться в офіційній відповіді Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на журналістський запит. 

Аудитори нагадали: 

• Наказом МОНУ №894 від 9 серпня 2018 року ПТУ №21 було приєднано до ДНЗ «Гущинецьке вище професійне училище». 

• Гуртожиток передано на баланс Гущинецького ВПУ за передавальним актом від 28 грудня 2019 року. 

• Власником нерухомості залишається держава, що підтверджено даними Державного реєстру речових прав. 

Позиція Департаменту гуманітарної політики Вінницької ОДА 

У відповіді Департаменту інформації більше. Так, за розпорядженням Кабміну №313-р від 26 квітня 2022 року у спільну власність територіальних громад Вінниччини передаються 12 майнових комплексів закладів профтехосвіти. 

Однак, Гущинецьке ВПУ до цього переліку не включено. Чому? Бо його директору, між іншим, колишньому голові Калинівської райдержадміністрації, Гаврилюку Володимиру Олександровичу, ніяк не вдається… належно пройти бюрократичну процедуру із передачі звітної документації по майну.  

Чому Гаврилюк… неефективний? 

Як з’ясувалось із відповіді гуманітарного Департаменту, процес передачі майна затримався через необхідність списання зношених транспортних засобів, які залишилися на балансі ПТУ №21. 

Міністерство освіти і науки України кілька разів повертало документи, які подавав екс-чиновник Гаврилюк, на доопрацювання через… неповний пакет. Місцеві посадовці допомагають “невдасі” чим можуть. Для вирішення питання навіть була проведена незалежна оцінка техніки. Але навіть після цього МОН знову визнав документи неповними. 

Керівництво Гущинецького ВПУ, напевно, побоюючись звільнення за свою семирічну неспроможність, запевняє область – робота над завершенням процедури не припиняється. А у Департаменті усно запевнили журналіста, що тримають ситуацію під контролем. Але чітких термінів завершення реорганізації не назвали.  

Законодавчі обмеження 

У Департаменті наголосили, що майно державних закладів освіти не може бути приватизовано чи заставлено. Повинно використовуватись лише для освітньої діяльності і вилучається виключно для розвитку системи профосвіти. 

Тому будь-які рішення щодо передачі гуртожитку мають ухвалюватися лише уповноваженими органами, зокрема Кабінетом Міністрів та Фондом держмайна. 

Аудит 2021 року: порушень не виявлено 

Ревізію майна вінницькі аудитори проводили ще у 2021 році. На той час, запевняють, нестачі не виявили.  

• гуртожиток обліковується на балансі Гущинецького ВПУ; 

• матеріальні цінності закріплені за відповідальними особами; 

• право державної власності зареєстроване належним чином; 

• за рік на комунальні послуги гуртожитку витрачено понад 414 тис. грн бюджетних коштів. 

Порушень законодавства щодо управління державним майном теж не виявлено. 

Тож чому громада досі не отримала гуртожиток 

Головна причина – відсутність рішення Кабінету Міністрів України про передачу майнового комплексу Гущинецького ВПУ у спільну власність територіальних громад. 

Без цього рішення калинівська громада не може: 

• управляти будівлею, 

• залучати інвесторів, 

• проводити реконструкцію, 

• використовувати об’єкт для соціальних чи освітніх потреб. 

Аудитори нагадали: рішення про передачу державного майна у комунальну власність належить до повноважень Фонду державного майна України. 

Тож у випадку гуртожитку ПТУ №21 “равликові темпи” директора Гущинецького ВПУ фактично блокують подальші дії – завершення реорганізації та затвердження пакету документів з боку МОН. 

Юридична підстава для передачі 

Адвокат будинкового комітету гуртожитку Павло Катрич теж прокоментував цей своєрідний освітянський реорганізаційний “рекорд”: 

• Відповідно до: Законів України «Про управління об’єктами державної власності» та «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», а також Постанови КМУ №1482 від 21.09.1998р., яка встановлює порядок передачі, організувати та провести процес зобов’язаний Фонд держмайна, але рішення про передачу має ухвалити Кабінет Міністрів України. У зв’язку із відсутністю чітких термінів,  нинішній керівник Гущинського училища уникає відповідальності за фактичне затягування та бездіяльність. Бо навряд чи маючи досвід керівника району, чиновник не усвідомлює, які документи слід подати на Кабмін.  

Тож очільниця будинкового комітету Катерина Волинець планує зорганізувати свідомих мешканців на звернення до органу місцевого самоврядування, обласної ради, МОНУ та Фонду держмайна аби таки передати гуртожиток у комунальну власність. 

Що отримає громада від реєстрація права комунальної власності 

Коли у Державному реєстрі речових прав зміниться власник з МОН на Калинівську міську раду, громада зможе повноцінно розпоряджатись майном. Катерина Волинець певна, тоді можна буде залучити інвестора і провести реконструкцію будівлі, де більше тридцяти років не проводились ремонтні роботи.   

РЕКОМЕНДУЄМО ПРОЧИТАТИ:

Калинівський гуртожиток – “уповільнена міна” для Уряду Свириденко (лист читачів) – СПІНОЗА

Андрій Стебелєв – автор низки поетичних збірок та досліджень літературного життя на Поділлі, член Національної спілки письменників України, нещодавнім рішенням Секретаріату призначений виконуючим обов’язки регіональної НСПУ. До 30 вересня цього року він має здійснити “інвентаризацію” спілчанського осередку та провести загальні збори, де оберуть нове керівництво організації.  

Попередників – Вадима Вітковського і Михайла Каменюка було виключено з Національної спілки письменників України за, як писала місцева преса, “візит до московських попів”. 

За словами А. Стебелєва, передача “письменницької булави” відбуватиметься послідовно, ревізійна комісія перевірятиме стан справ. 

• Отже, восени заплановано провести збори на конкурсних засадах. Кандидати мають запропонувати план розвитку спілчанського братства, підготувати проєктні заявки, – прокоментував А. Стебелєв.  

У обласного осередку вінницьких письменників, констатував він, є потужний творчий потенціал і низка доробків, якими можуть похвалитися вже зараз. Окрім діючого сайту “Краснослов”, варті уваги на всеукраїнському рівні альманах-хрестоматія “Письменники Поділля”, набір поштових листівок “Осанна Вінниці”, ілюстрований репродукціями картин місцевих митців та майстрів слова. А також спільний знову ж таки з подільськими художниками літературно-мистецький альбом «Мистці Вінниці». Всі три видання – вже поточного року. Готується до друку третє число щоквартальника «Вінницький край». 

Нагадаємо, ГО “СПІНОЗА” у 2020-му році публікувала розлоге інтерв’ю із тодішнім головою Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України Вадимом Вітковським. Його погляди були прогресивними й зваженими на інформаційну політику держави. Інтерв’ю можна прочитати ТУТ. 

До ГО “СПІНОЗА” надійшла заява від членів органу самоорганізації населення міста Калинівка, що на Вінниччині. Будинковий комітет гуртожитку по вул. Машинобудівників 11 був вимушений звернутись до журналіста за публічним розголосом через недбалість органів місцевого самоврядування. Своє право на приватизацію житла люди відстоюють майже 30-ть років!!! І, схоже, за цей “рекорд” вінницьких децентралізаторів сповна відповідатиме… Уряд Юлії Свириденко.  

Далі мовою оригіналу: 

“ЗАЯВА  

Ми, що нижче підписалися, члени ОСН „Будинковий комітет гуртожитку по вул. Машинобудівників 11, м. Калинівка, Вінницької обл.”, надалі – ОСН, неодноразово з 2012 року, звертаємося до Міністерства освіти і науки  України  і до департаменту профтехосвіти Вінницької ОДА, з метою підтримки у вирішені „болючого” та невідкладного для нас мешканців гуртожитку питання, це передача гуртожитку по вул. Машинобудівників 11, м. Калинівка, Вінницької області у комунальну власність  територіальної громади з метою приватизації кімнат у гуртожитку в яких ми проживаєм,  на підставі Закону України „Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків”, надалі – Закон.  

З даним питанням ми неодноразово  також зверталися до  Президента України, Міністра освіти України, начальника управління освіти у Вінницькій обл., голови Вінницької ОДА. На жаль ні один посадовець та ні одна установа до яких ми зверталися не допомогли нам у вирішенні нашого питання, а тільки шлють нам відписки та обіцянки. 

А суть справи така.  Ми мешканці гуртожитку по вул. Машинобудівників 11. в м. Калинівка, в своїй більшості колишні працівники  ВАТ «Калинівський машинобудівний завод», в колишньому, одно із самих великих підприємств Вінницької обл., пізніше оголошеного банкрутом.  

Наше підприємство будувало даний гуртожиток та в установленому законом порядку надало нам кімнати для проживання. У зв’язку з банкрутством підприємства відповідно до акта прийому-передачі від 23.04.1999 року даний гуртожиток був переданий на баланс Калинівського державного ПТУ-21, тобто на даний час органом управління цим гуртожитком є Міністерство освіти та науки України.  

В подальшому ПТУ-21 в порядку передбаченому законами надавало іншим громадянам кімнати для проживання. На даний час в даному гуртожитку на законних підставах проживають близько 25 осіб, в деяких кімнатах по 4 особи, в тому числі і неповнолітні діти, із середнім розміром 12 м2. Із загальною кухнею та санвузлом.  

Керівництво ДНЗ «Гущинецьке ВПУ», на балансі якого на даний час знаходиться гуртожиток, взагалі не здійснює капітальний та поточний  ремонт гуртожитку та його водопровідних та каналізаційних комунікацій. Студенти в даному гуртожитку не проживають, так як їх взагалі не має, керівництво департаменту профтехосвіти Вінницької ОДА, роздає «на ліво та на право»  кімнати в гуртожитку  для проживання інших осіб, в гуртожитку в половині де проживають сімейні особи, повністю відсутні засоби протипожежної безпеки.  

На даний час, колишній балансоутримувач Калинівське ПТУ-21 ліквідується шляхом злиття з ДНЗ «Гущинецьке ВПУ» (с. Гущинці, Калинівський р-н, Вінницької обл.) 

Відповідно до ст. 27  Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»,  Кабінету Міністрів України до 1 січня 2016 року доручено забезпечити передачу в установленому порядку видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах на фінансування з місцевих бюджетів. 

Зазначеною статтею Кабінету міністрів України передбачено здійснити передачу з державної власності у комунальну власність закладів професійної (професійно-технічної) освіти. 

Відповідно до листа МОН від 30.03.2016року, останнє повідомило Департамент, ПТУ-21. і Калинівську міську раду,  що надає дозвіл на безкоштовну передачу частину вказаного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади Калинівської міської ради.   

Дана пропозиція була погоджена керівництвом ПТУ-21, та Департаментом освіти Вінницької ОДА, що підтверджується листом Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА від 18.05.2016року №07-13-220. за підписом Бачинського В.Г.  

З цим питанням ми неодноразово зверталися до Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА. Останнє звернення було відповідно до заяви від 06.04.2020року   на адресу в.о. директора Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА Буняка Володимира Володимировича. 

Фото із сайту ВОВА

У відповідь на дану заяву заступником директора Департаменту освіти і науки Вінницької ОДА Оленою Чорною на нашу адресу був надісланий лист від 15.05.2020року №07-КО-49, відповідно до якого остання повідомила, що здійснюється державна реєстрація припинення ПТУ-21  шляхом злиття з ДНЗ Гущинецьке ВПУ  (с.Гущинці, Калинівський р-н, Вінницької обл..), після завершення якого, правонаступник може здійснити всі необхідні юридичні дії, як балансоутримувач зазначеного майна. 

Відповідно до інформації щодо передачі з державної власності у комунальну власність закладів професійної (професійно-технічної) освіти, висвітленої на офіційному сайті  МОН України, у комунальну власність  підлягають передачі 29 закладів професійної освіти. До МОН надійшли пакети документів 9 закладів професійної освіти, 9 пакетів документів повернуто на доопрацювання до Департаменту освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації (листи МОН від 20.01.2017 № 3-39; від 10.05.2017 № 1/9-254; від 12.03.2018 № 3-242). 

За усною інформацією Буняка В.В., в цей перелік також входить і ПТУ-21, яке злилося разом з Гущинецьким ВПУ, але документи на передачу цього училища у департаменті до кінця не підготували і не відомо коли підготують. В свою чергу на особистому прийому у Буняка В.В., останній з посмішкою повідомив, що ці документи можуть бути готові  через рік або через два, тобто ми мусимо тільки чекати, як то кажуть «З моря погоди».  

З урахуванням вищенаведеного, затягування підготовки документів для передачі вищевказаних  закладів професійної (професійно-технічної) освіти до комунальної власності, робить неможливим реалізацію прав мешканців, щодо приватизації своїх кімнат.  

На даний час керівником Гущинецького ВПУ , Гаврилюком В.О затримується та не виконується належним чином списання основних (транспортних) засобів з ПТУ -21, що унеможливлює передачу майна ПТУ-21 у комунальну власність обласної ради, про що зазначено у листі МОН України від 18.07.2023 №1/10529-23.  

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи дану ситуацію, та на підставі ст.ст. 3, 47 Конституції України, ст. ст. 5, Закону України ”Про інформацію”  просимо Вас,  поширити дану інформацію, шляхом публікації її у засобах масової інформації у вигляді статей, постів, тощо, з метою спонукання керівництва Гущинецького ВПУ,  виконати свої обов’язки, щодо належного списання основних (транспортних)засобів ДНЗ ПТУ-21 м. Калинівка, та прискорити передачу майна закладів професійної (професійно-технічної) освіти (ДНЗ ПТУ-21 та Гущинецького ВПУ) до комунальної власності Вінницької обласної ради  

Дата: 05.07.2026р.                     

Члени ОСН „Будинкового комітету гуртожитку по вул. Машинобудівників 11, м. Калинівка, Вінницької обл.”   

P.S. У травні цього року місцеві медіа інформували про візит прем’єр-міністерки Юлії Свириденко на Вінниччину. За незмінною традицією вінницьких самоврядців, очільниці Уряду із гордістю продемонстрували “обличчя” місцевої індустрії. Втім, іншу сторону – занепад соціальної сфери – ні. Мабуть… не на часі.