Під час воєнного стану робота територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК — колишніх військкоматів) має бути максимально прозорою та відкритою для громадян. Проте, у Вінницькому ОМТЦК та СП штучно обмежують доступ, створюючи незрозумілий з точки зору логіки й здорового глузду, ажіотаж.

Такий підхід викликає цілком логічне запитання: чи бояться військові комісаріати діалогу з громадянами і чому?

Основні проблеми, притаманні Вінницькому ОМТЦК та СП:

• Відсутність у «піксельних» чітких знань та дотримання Статуту Збройних Сих України.
• Відсутність або умисне «втаємничення» від громадян України відповідальних осіб, які з питань роз’яснення законодавства, мобілізації чи захисту прав призовників.

Можливі причини такої закритості:

• Корупція
• Небажання надавати роз’яснення щодо прав громадян – бо у медіа нерідко з’являється інформація про порушення при вручення повісток або під час мобілізації.
• Страх перед публічним обговоренням скандальних ситуацій чи перевищення повноважень окремими працівниками ТЦК.
• Недостатня кадрова укомплектованість або організаційна неготовність до системної роботи з населенням.

Чому це небезпечно?

Юристи та соціологи інформують, що закритість ТЦК у воєнний час лише поглиблює недовіру громадян до процесу мобілізації та підриває суспільну єдність. Прозорість і відкритість мають стати основою взаємодії між державою і громадянином навіть (а особливо) у воєнний період.

До публічного інформування про свої функції сучасне покоління воєнкомів-посадовців не звикло. Прикриваючись образом «уявного ворога», у міському ТЦК окремі наділені носінням вогнепальної зброї, навіть громадян України пробують «маркувати», як потенційних «зловмисників».  Що це – маразм чи наслідки ПТСР від затяжного «воєнного стану»? Громадяни України мають право знати, чому начальник Вінницького об’єднаного міського терцентру комплектування та соцпідтримки підполковник Олександр Лунгу ховається від людей – це прояв страху?

Поки громадяни чекають на ці відповіді, а правова система закликає до прозорості, Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський інформує про цілком реальну перспективу працівників ТЦК – відправку у зону бойових дій.

Аби деякі воєнкоми не тікали від життя, просто… зникаючи. Не в буквальному сенсі, звісно. Ж бо фізично вони на місці, але “на прийомі немає”, “на нараді”, “у відрядженні”, або взагалі “не передбачено прийому громадян у воєнний час”. І жодної відповідальності. Люди, які хочуть отримати роз’яснення, оскаржити дії посадовців чи подати документи — залишаються ні з чим…

Замість діалогу з суспільством — мовчання. Складається враження, що  це навмисна поведінка посадовців, адже будь-яке питання може виявити порушення, зловживання або просто людську байдужість до прав призовників та резервістів.

Чому це важливо?

• 📢 Громадяни мають право знати, хто приймає рішення щодо їхнього життя і здоров’я.
• ⚖️ Прозорість ТЦК — це не забаганка, а обов’язкова умова демократичного суспільства, навіть у час «воєнного стану».
• 🛑 Приховування від людей — це не стратегія, це страх. Страх втратити посаду, почути правду, відповідати за дії та зустрітися із наслідками.

⚖️ Юридичне обґрунтування права громадян на публічний прийом у ТЦК

1. Конституція України

Стаття 40 Конституції України гарантує:

«Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади… та одержувати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.»

📌 Це означає, що особисте звернення є гарантованим правом кожного громадянина.

2. Закон України «Про звернення громадян»

🔹 Стаття 1 визначає право громадян звертатися в усній або письмовій формі до органів державної влади, зокрема шляхом особистого прийому.

🔹 Стаття 22 зобов’язує посадових осіб:

«Забезпечити особистий прийом громадян».

🔹 Стаття 7:

«Громадянин має право особисто звернутися на прийом до посадової особи…»

🔹 Особливий пункт: Встановлення обмежень на особистий прийом допускається лише за рішенням КМУ або ВРУ та повинно бути обґрунтовано публічно. Наявність воєнного стану не скасовує основні права, якщо інше прямо не передбачено актами вищого рівня.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №348 від 24.03.2004 (зі змінами)

«Про затвердження Типового порядку проведення особистого прийому громадян у органах виконавчої влади»

📌 Визначає, що кожен орган влади зобов’язаний:

• Опублікувати графік прийому.
• Забезпечити можливість попереднього запису.
• Розміщувати інформацію про посадових осіб, які ведуть прийом.

🔻 Порушення цього порядку – пряме порушення законодавства.

4. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Хоча цей закон регулює питання мобілізації, він не містить жодної норми, яка б скасовувала право громадян на особисте звернення або прийом у ТЦК.

❗️Висновок:

🔹 Територіальні центри комплектування є органами державної влади.
🔹 Громадянин має безумовне право на особистий прийом.
🔹 Відмова у прийомі або ухилення посадових осіб — це порушення закону та може бути підставою для:

• скарги до вищого керівництва ТЦК;
• звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;
• подання позову до суду про порушення прав.

📌 Якщо вас не допускають на прийом або ігнорують ваше звернення — фіксуйте це письмово, подавайте заяву з вхідним номером і вимагайте письмової відповіді.

Ось шаблон скарги до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена) щодо порушення права на особистий прийом у ТЦК (військкоматі):

📄 СКАРГА (створено за допомогою чату GPT)

до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про порушення мого права на особисте звернення до органу державної влади

Прізвище, ім’я, по батькові:
[Ваше ПІБ] Адреса для листування:
[Ваш фактичний або зареєстрований адрес] Телефон / Email:
[Ваш контакт]

Дата:
[дд.мм.рррр]

Кому:

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008
Email: hotline@ombudsman.gov.ua

Суть скарги:

Я, [Ваше ПІБ], відповідно до статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», маю гарантоване право на особисте звернення до органів державної влади, зокрема до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК).

Проте [вкажіть назву ТЦК, наприклад: «Шевченківський районний ТЦК м. Києва»] не забезпечує відкритого прийому громадян. Мною було здійснено спробу звернутися особисто до керівництва ТЦК [вкажіть дату], проте:

• мені було відмовлено у допуску на територію ТЦК без письмового виклику;
• на території ТЦК не оприлюднено графіків прийому або відповідальних осіб;
• письмові звернення ігноруються / відповідь не надано у встановлений строк;
• охорона або працівники відмовляються фіксувати моє звернення або передати його відповідальній посадовій особі.

Такі дії посадових осіб ТЦК є порушенням мого конституційного права на особисте звернення та права на доступ до публічної інформації. Це прямо суперечить:

• ст. 40 Конституції України,
• ст. 1, 7, 22 Закону України «Про звернення громадян»,
• Постанові КМУ №348 від 24.03.2004 р.

Прошу:

1. Вжити заходів парламентського контролю та впливу на ТЦК щодо усунення порушення мого права.
2. Зобов’язати відповідальних осіб ТЦК забезпечити належний публічний прийом громадян відповідно до чинного законодавства.
3. Повідомити мене про результати розгляду цієї скарги у встановлений законом строк.

З повагою,
[Підпис] [Ваше ПІБ]

✅ Додатки (за наявності):

• Копії звернень до ТЦК
• Фото/відео, які підтверджують відмову в доступі
• Вхідний номер попередньої заяви (якщо був)

🔹 Як подати скаргу:

• Електронною поштою: hotline@ombudsman.gov.ua
• Через сайт: https://ombudsman.gov.ua
• Поштою: 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8

У Вінниці розгорнувся справжній детектив із несподіваним поворотом. Поліція майже два місяці розшукувала «зниклу людину», і навіть порушила кримінальне провадження за фактом вбивства. Але, як виявилося, “жертва” просто вирішила сховатись від спілкування із колегою… у сільській місцевості. І банально пранкувала з усіх учасників події.

Все почалося із «зникнення»

Місцева жителька подала в поліцію заяву про зникнення колеги по громадській діяльності – Сергія К. На телефонні дзвінки він не відповідав, а інформація від спільних знайомих була суперечливою.

Подана заява була кваліфікована за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

Поліція розпочала повноцінну пошукову операцію.

Істина, яка приголомшила

Аж раптом, за декілька тижнів, до поліції надійшов лист від «живого мерця» – мовляв, живий-здоровий, у селі «крутю хвости свиням», а на дзвінки від тих, хто мене шукає, не відповідаю, бо так собі бажаю.

Що стало мотивом, чому починаючий «пранкер» вирішив перевірити спритність місцевих правоохоронців та власні здібності «маскування» – слідство здивувало. «Експеримент» виявився банальним бажанням привернути увагу до своєї персони на кшалт «Кому я потрібен у цьому світі?».

У подібних випадках, як правило, «жартівникові» інкримінують статті про введення в оману правоохоронців та завдання шкоди у вигляді марнування державних ресурсів. Але, сталось по-іншому.

Наслідки «жарту»

До чоловіка застосували «індивідуальне покарання», оскільки він мав дотичність до юридичних кіл. Зокрема, він заявив, що не очікував таких масштабів і не хотів завдати шкоди. Однак, у поліції – іншої думки, адже на розшук було залучено людей, витрачено понад сотня годин оперативної роботи. Дурний жарт. І такі «експерименти» мають мати юридичні наслідки.

Питання до суспільства

Цей інцидент відкриває ширше питання — що штовхає людей на подібні вчинки? Жага до хайпу? Самотність? А можливо, недовіра до власної «непомітності» в суспільстві?

Одне зрозуміло – у голові організатора фейкового вбивства «казна що» і йому байдуже до людських переживань.

У міському суді Вінниці судили “неслухняного” дізнавача із Вінницького райуправління поліції – Сергія П. Адвокату підзахисної довелось “виховувати” полісмена… судом. Вказівки прокуратури він й до того вчасно не виконував. Тож правовий нігілізм цього правоохоронця вразив навіть досвідченого суддю Сергія Волошина.

За матеріалами справи, 6 червня цього року дізнавач отримав клопотання від адвоката однієї із сторін кримінального провадження. Однак, терміни на відповідь вирішив “встановити” власні.

Звісно, адвокат, дотримуючись норм Кримінального процесуального Кодексу України звернулась до суду в інтересах свого клієнта. Однак, дізнавач і до суду не з’являвся двічі. Жодних законних підстав проявляти таку неповагу й до суду у правоохоронця не було.

Під час судового розгляду суддя Волошин відзначив зневажливе відношення дізнавача до норм кримінального права. І навіть наголосив адвокату на “поблажливому” ставленні до полісмена. Мовляв, потрібно використовувати всі законні засоби впливу аби поважав роботу правника.

Адвокат, захишаючи свого клієнта, представив суду низку доказів, які вказували на неправомірні дії правоохоронця.

За результатами розгляду суд зобов’язав дізнавача Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Сергія П. розглянути клопотання адвоката потерпілої в порядку та строки, визначені КПК України.

«Ця справа показала, що повага до потерпілого, його адвоката та закону — має бути обов’язком кожного, хто служить державі», — переконана потерпіла.

У поліції не коментують інцидент, але наш сайт люб’язно надасть інформаційну платформу для коментарів обласному управлінню поліції, де, згідно законодавства, вже має бути ініційовано внутрішнє розслідування щодо дотримання стандартів поведінки серед особового складу.

Довідково. Нігілізм (від лат. nihil — «ніщо», «відсутність») — світоглядна позиція, ширше значення якої полягає у перехідному відношенні волі до абстрактної «формалізації» духу, а у вужчому значенні — в запереченні існування об’єктивної основи для визнання суспільних норм моралі. (Джерело – Нігілізм — Вікіпедія)

На безкоштовний проїзд у громадському транспорті під час воєнного стану не має право будь-хто у “пікселі” чи “камуфляжі” чи просто власник військового квитка.

Про це повідомляє комунальне підприємство “Вінницька транспортна компанія” у відповідь на інфозапит журналіста ГО “СПІНОЗА”.

“Відповідно до чинного законодавства, перебуваючі на військовому обліку та зараховані до військового резерву, не мають права на безоплатний проїзд, якщо вони не належать до пільгової категорії громадян, яким таке право гарантовано законом”, – стверджує тимчасово виконуючий обов’язки генерального директора КП “ВТК” Олександр Нечаєв.

Отже, навіть під час дії воєнного стану і перебуваючи на обліку у ТЦК та СП, платити за проїзд у громадському транспорті зобов’язані всі. Звісно, окрім пільговиків.

Перелік категорій громадян, що мають право безоплатного проїзду, можна уточнити у Департаменті транспорту та міської мобільності Вінницької міської ради.  

Вінницькі податківці з початку проголошення правового режиму воєнного стану в Україні не отримували податкової звітності від Вінницького об’єднаного міського ТЦК та СП.

Така відповідь надійшла від ГУ ДПС у Вінницькій області на інформаційний запит журналіста ГО “СПІНОЗА”.

“…міський ТЦК та СП (ЄДРПОУ 08484713 – Авт.) перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Вінницькій області”, – підтверджують податківці.   

Однак, податкова звітність за 2022-2024р.р. від зазначеної установи не подавалась.

“…податкова звітність до ГУ ДПС у Вінницькій області за 2022-2024 р.р. не подавалась”, – інформує в.о. начальника Оксана Домерат.

Журналіст запитував інформацію, яка має у цей час для суспільства значущий характер – хто ж саме фінансує “війну” у колишніх військкоматах? Про які суми та джерела позабюджетного фінансування, що надійшли у вигляді благодійної допомоги від громадських організацій, об’єднань, приватних та юридичних осіб до міського ТЦК та СП йдеться?  

Між іншим, ця інформація, здебільшого, публічна і оприлюднюється у медіа регулярно у вигляді повідомлень про збори коштів на ЗСУ та інші формування військового кшалту. Але знайти її узагальнену у вигляді відкритих для громадськості даних не вдалось. Місцеві податківці скерували до Міністерства оборони України. Мовляв, вказана юрособа має звітувати на вище керівництво, що і є розпорядником запитуваної інформації.  

Наталія Журбенко

Начальник відділу комунікації Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Заріна Маєвська не знає різниці між “професійними” та “непрофесійними” журналістами. Ймовірно, тому щоразу і прагне інформаційних конфліктів. 

Відповідне документальне підтвердження днями ГО “СПІНОЗА” отримала на електронну адресу у відповідь на інфозапит.

“Повідомляємо, що статтями 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено завдання та повноваження поліції. Разом з тим, відповідно до положень Законів України «Про медіа», «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації» до компетенції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області не входить визначення професійності журналістів”, – інформує капітан поліції Заріна МАЄВСЬКА. 

Тобто, Статут Національної спілки журналістів України ексуповноважена голови Нацполіції із захисту прав людини – не мала змоги прочитати. 

“Підтвердження статусу журналіста у випадку службової необхідності здійснюється шляхом надсилання запиту уповноваженим суб’єктам (Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, засобу масової
інформації…”, – стверджує Маєвська. 

Водночас, у телефонній розмові представник Нацради у Вінницькій області Вадим Мазурик заперечив свою причетність до “оцінки” журналістів й поділ їх на “професійних/непрофесійних”. Мовляв, у функціонал медіарегулятора входить взаємодія із медіа. А якщо йдеться про журналістів та іх діяльність – то окрема тема. Особливо чітко її розкриває В. Мазурик, коли охоче звітує у радіоефірах про “небезпеку мови ворожнечі і проявів дискримінації”.

P.S. Свого часу, заради Заріни Маєвської – тоді ще 27-річної “протеже” Хатії Деканоїдзе (грузинська політична діячка, керівниця Національної поліції України з 2015 по 2016 роки – Авт.), в поліції Вінниччини ввели нову посаду – поліцейський омбудсмен. Для “новоспеченої” лейтенантки виділили окремий робочий кабінет. 

– В райвіділі не може бути закритий для мене ні один кабінет, ні одна тумбочка, ні один підвал, – запевняла Заріна Маєвська сайт “20 хвилин”.

Але ж у “тумбочках” Статут НСЖУ не ховають ). Документ – публічний і є на сайті Спілки: його можна прочитати, натиснувши ТУТ. Це коли Вам, Заріно, потрібно упевнитись, після 9-ти років служби, які журналісти є професійними.  

Наталія Журбенко

Рекомендуємо прочитати

Є докази, що вінницька прокуратура приховує злочини за журналістськими статтями

Вінницька окружна прокуратура вже не вперше помічена у приховуванні злочинів, скоєних щодо журналіста. Мотиви прокурорів поки що невідомі. Однак, у своіх “маніпуляціях із правосуддям” вони вміло використовують недосвідчених працівників поліції.

Документ, що підтверджує небажання окружної прокуратури виконувати свої прямі обов’язки щодо захисту прав працівника “інформаційного фронту” потрапили до ГО “СПІНОЗА”.

Так, заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Борис Паращук, підписав журналісту відповідь на запит, де містяться посилання на законодавство України, що втратило чинність ще у березні 2023-го року.

Більш того, його “помічник” із Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, який подав на затвердження прокурору “відверту пургу”, виявив необізнаність із чинним законодавством “Про медіа”.    Ба, готуючи процесуальний документ для прокуратури, рядовий поліції Володимир Нейлик висловив неповагу до Статуту Національної спілки журналістів України,   допустивши, що ряди Спілки наповнюють “непрофесійні журналісти”.

Полісмен ще й ціле розслідування із цього приводу вигадав – звісно, без документального підтвердження. Наобум.

Яку відповідальність нестимуть ці посадові особи, які працюють у правоохоронних органах міста Вінниці – покаже перевірка.

Довідково. За даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій з моменту введення в Україні “воєнного стану” загинуло 103 медійники.

Рекомендуємо прочитати:

У прокуратурі Вінниччини запевняють, що преса надає їй свої платформи безоплатно – СПІНОЗА

Наслідки злочинів комуністів в Україні розглядає Національна комісія з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму. Працює комісія на громадських засадах. Тобто, безоплатно. Держава надає приміщення та інші привілеї. Але час, витрачений на засідання та експертний висновок істориків не оплачується.

«Національна комісія з реабілітації здійснює свою діяльність на громадських засадах, періодичність та частота проведення її засідань залежать від низки суб’єктивних факторів, зокрема, від наявності кворуму, який залежить від можливості участі окремих членів Національної комісії в її засіданні у відповідний день», – йдеться у відповіді Українського інституту національної пам’яті, яку передано ГО «СПІНОЗА».

Фактично, документи на реабілітацію, які надійшли із регіональних комісій, лежать без розгляду більш ніж по півроку. Роботи, як стверджують історики, у них чимало. Зібрання варто проводити хоча б раз на квартал.

Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» було прийнято ще у 1991 році на початку становлення Незалежної України.  А це означає, що і фінансово-кошторисна документація на проведення робіт розроблена.

«Відповідно до частини дванадцятої статті 7-1 цього Закону, організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності Національної комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу. Відповідно до пункту 1 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті» (із змінами), Український інститут національної пам’яті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та стратегічних комунікацій», – інформує УІНП.

Принаймні, на папері йдеться про забезпечення умов праці. Але на практиці – парадокс «громадських неоплачуваних робіт». Як наслідок, потерпілі від репресій та нащадки жертв комуністів очікують сатисфакції роками.

Також рекомендуємо прочитати:

Вінницькі політреабілітологи щокварталу розглядають до 200-т заяв подолян – нащадків жертв комуністичного режиму

Вінничани і гості міста можуть “купити час” місцевих фахівців із ментального здоров’я. Щоправда, коштує самопізнання для середньостатистичного мешканця задорого, враховуючи зростання витрат на харчування та елементарні побутові потреби.

Що пропонують «ліцензовані та офіційно працевлаштовані» комунальники

Отже, консультація лікаря-психолога у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради» коштуватиме 625 грн 25 коп, а повторна – 314,83 грн. Перша зустріч із психотерапевтом обійдеться близько 540 гривень. А поговорити із психіатром вартує майже 300 гривень.

Офіційні прайси розміщено на сайті – ТУТ.

Але чому встановлено саме такі ціни?

Посадова особа, дотична до формування калькуляції вартості послуг, у телефонній розмові не повідомила журналіста про економічні розрахунки. Послалась на керівництво закладу. Мовляв, пишіть йому листи – і чекайте відповіді. Тож, кому цікаво – звертайтесь.  

Уникнути оплати за одноразову консультативну послугу можна в одному випадку – якщо взяти направлення у сімейного лікаря за програмою НСЗУ.

ВІДГУКИ:

«Важливо аби фахівець, який вас консультує, розумів вашу мотивацію на звернення. Приміром, психологиня, із якою спілкувалась, невірно трактувала для себе запит на допомогу й докладала зусиль аби спонукати мене до платних сеансів. Але ж належного комфорту для відвідувачів не створено! Двері кабінету лікаря під час прийому шарпає хто завгодно – від персоналу до пацієнтів. Ремонт робився невідомо коли і аби як. Меблі зношені. Атмосфера убога й гнітюча», – розповідає Ірина (ім’я змінено – Авт.).

 

«Звертався декілька років тому й платив за сертифікат аби його зарахували, як психіатричний огляд на ВЛК. Квитанцію отримав у терміналі й там було вказано, що гроші перераховано на якесь ТОВ, а не лікарні. Формально мене все влаштувало, бо ніхто нічого не розпитував – сплатив 100 гривень й видали бумажку», – поділився Вадим (ім’я змінено – Авт.).

Що пропонують «приватники»

На популярному сайті Лікарі Вінниці. Консультація, відгуки та запис на прийом онлайн – Likarni.com наразі зареєстровано 5 психіатрів, 22 психологи та 27 психотерапевтів. Присутнє невеличке портфоліо фахівця, як правило, із фотографією, описом досвіду роботи і профільними курсами з підвищення кваліфікації. Вартість послуг коливається від 800 до 1500 гривень за годину. Аби вирішитись піти до того чи іншого спеціаліста, можна почитати про нього відгуки і згодом залишити свій.  

Окрім офлайн прийому, зручний сервіс надає мобільний додаток Mindly, Психологічну терапію онлайн, здебільшого, пропонують молоді, але досвідчені і активно практикуючі консультанти.

ВІДГУК:

«Користуватись додатком зручно. Всі психологи мають відеовізитки. Можна обрати потрібний день і час для сеансу в один клік. Або задавати психологу запитання у чаті. Я працюю онлайн, не маю багато вільного часу аби витрачати його на дорогу. Важливо й те, що сама обираю, де і коли організувати онлайн зустріч», – повідомила Яна (ім’я змінено – Авт.).

Вартість таких послуг – від 500 грн/год.

Методи проб і помилок

Користувачам слід пам’ятати, якщо психологічні послуги не мають медичного характеру, ліцензія на діяльність не потрібна. Фахівець із ментального здоров’я повинен мати реєстрацію фізособи-підприємця або бути офіційно працевлаштованим там, де надає послуги. А клієнт у результаті зустрічей має отримати соціальний ефект: підвищення самооцінки, покращення адаптації, розвиток уваги, уяви, мислення тощо.

Але на цьому шляху трапляється чимало казусів. Тому оголошення у соцмережах слід сприймати критично, аби уникнути зайвих «проб».

ВІДГУКИ:

«Знайшла спеціалістку у соцмережі – шикарна презентація профілю, красиві фото і пости. Облаштування її кабінету теж сподобалось – затишно, гламурно. А на сеансі почалось щось дивне. Вислуховувала її я. Перше враження – у тітоньки «кукуха» поїхала. Я дізналась багато чого про її сусідку і кішку, але нічого про вирішення свого запиту. Досвід – негативний. Більше я до неї не приходила», – скаржиться Яна і шкодує про витрачені 800 гривень на брехуху.

 

«Виникла потреба скористатись разовою послугою, яку запропонували за програмою професійного відновлення. Безкоштовно. Спеціаліста оплачували грантодавці. Психолог трапився мовчазний: закрив рота рукою і нічого не запитував. Я не отримала очікуваної емпатії, навпаки, додатково травмувалась, відчувши, що мій запит проігнорували. Сенс зустрічі без практичної допомоги? Виговоритись можна і іконі у церкві, і песику – виявляється, «домашній психотерапевт» ефективніший за деяких “мозкоправів” – оближе й розважить», – підсумовує Віталій (ім’я змінено – Авт.).   

«Ти як?» – працює ніяк

Із моменту запуску проєкту першої леді України Олени Зеленської «Ти як?» українці отримали чимало промоінформації. Проєкт позиціонувався, як Платформа  із доказовими техніками самодопомоги, верифікованими рекомендаціями від професіоналів, гарячими лініями і сервісами онлайн- та офлайн психологічної допомоги.  По факту, додзвонитись на «гарячу лінію» 0800 1001 02 не вдалося із моменту її оприлюднення. Навіть психологи-практики, тестуючи сервіс, відзначали: «Голосове повідомлення звучало: «Абонент, якому ви телефонуєте, відключений. Встановити з’єднання неможливо»… Поманили «картинками» й обманули числених користувачів сервісу?

Виходить, безкоштовним виявився «сир у мишоловці». А травми «воєнного стану» – другорядна проблема на загальнонаціональному рівні, бо вимагає додаткової оплати з кишені українця? Запитань поки що більше, ніж охочих надати публічну відповідь.

У інфопросторі є аналітика від національних юристів, які виокремили існуючі у галузі проблеми, Зокрема, зависокі ціни і занизький рівень кадрів: психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та іншого персоналу, який залучається до надання послуг у сфері психічного здоров’я. А ще – відсутність реабілітації і системи підтриманого працевлаштування. Подробиці – ТУТ.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВІД ГО «СПІНОЗА»:

• Розрізняйте: психологів-гуманітаріїв (можуть проводити тестування, консультування, тренінги, навчання, профорієнтацію, профілактичні заходи), лікарів-психологів (мають медпідготовку, можуть проводити психологічну реабілітацію), психотерапевтів (можуть призначати медикаменти) і психіатрів, що працюють із важкими станами, як правило, у стаціонарних закладах. Кожен – на своєму рівні професійної допомоги.
• Перед візитом запитайте у фахівця з ментального здоров’я ліцензію або КВЕД, якщо це ФОП.
• Медзаклад також не має права відмовити вам на ваше прохання ознайомитись із ліцензією на профільну діяльність.
• Зверніть увагу на спеціалізацію фахівця-консультанта – психоаналіз, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт і обирайте свій шлях особистісного розвитку.

Спеціально для сайту www.spinoza.in.ua Наталія Журбенко

Пропонуємо прочитати:

«Щоб відновити здоров’я пацієнта, інколи слід йти всупереч протоколам лікування», – заввідділенням ортопедо-травматологічних хворих комунального неприбуткового підприємства «Печерська обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної Ради» Микола Коробко – СПІНОЗА

Фахівці Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у Вінниці попереджають – на безоплатну адвокатську допомогу не розраховуйте, якщо вичерпані національні засоби правового захисту.

Таку інформацію отримала ГО «СПІНОЗА» від нашого інфоджерела.

На аргумент, правники цитують положення ст. 20 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»:

«…центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги при прийнятті рішення про надання особі безоплатної вторинної правничої допомоги зобов’язаний перевірити… наявність чи відсутність обставин, що можуть бути підставою для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, зокрема:

…5) Чи не використала особа всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги», – йдеться у роз’ясненні Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Зазначена фраза, прописана у ч. 1 п. 5 може стати підставою до зневіри клієнта БВПД в українське право, оскільки припускає, що національні засоби правового захисту можуть бути неефективними.

До слова, вищезазначений закон було прийнято ще у 2011-му році. Але жодному із правничих об’єднань не спало на думку необхідність внесення у нього аргументованих правок аби українці повірили у спроможність власної країни.  

Фахівці згаданого Центру БВПД також інформують, що, керуючись ч. 2 тієї ж статті Закону, можуть надати лише «письмове роз’яснення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».

Аби отримати практичні кейси із міжнародного досвіду, редакція звернулась до джерела в адвокатурі, яке побажало залишитись анонімним. Адвокат роз’яснив – сучасна правова система України діє за романо-германськими принципами. Вона зручна, якщо застосовувати наше законодавство у сукупності і використовувати набуту Європейським судом із прав людини практику розгляду справ.

Але, за словами джерела, багаторічна робота із позовами до ЄСПЛ показала – відкривались лише одиничні провадження. Мовляв, українське законодавство майже подібне до європейського.

Рекомандуємо прочитати:

У прокуратурі Вінниччини запевняють, що преса надає їй свої платформи безоплатно – СПІНОЗА 

35 років – в одній редакціі, – творча біографія вінницького журналіста Омеляна Костка варта книги рекордів України – СПІНОЗА