Адміністрація Вінницької обласної психіатричної лікарні ім. Ющенко заперечує побиття пацієнтів та встановлення помилкових діагнозів. Натомість журналісти інформували про факти застосування каральної психіатрії у вінницькому закладі, що утримує монополію вже 130 років.

Про це заявляли і визнані міжнародною спільнотою авторитети української психіатрії і «жертви» медичних деліктів (помилок – Авт.).

Про один із таких фактів редакції ГО «СПІНОЗА» повідомила вінничанка Ірина (ім’я змінено на прохання потерпілої – Авт.).

Не допомогли, а покарали

«Звернулась за психіатричною допомогою до лікарні у зв’язку із домашнім насильством з боку чоловіка: двічі жорстоко побив, чинив фінансовий та психологічний булінг. Але, замість терапевтичної допомоги, медики, отримавши всю інформацію про домашній конфлікт… побили мене! Із рідними контакти заборонили на тривалий час аби приховати наслідки фізичного насильства. Що я могла вдіяти за щоденних тортур в умовах закритого закладу та «конячих доз» психотропів?!? Скаржитись, фактично, нікому – чоловік мав зв’язки у правоохоронних органах. А «лікарі» залякали й примусили визнати хворою себе. Те, що чоловік психопат – байдуже, йому психіатрична допомога не потрібна (сарказм – Авт.). Ще місяць мене «прокачували» антидепресантами й потім відпустили. В подальшому ні індивідуального плану реабілітації, ні професійної терапевтичної чи психологічної підтримки, як того вимагає законодавство, не забезпечили», – розповіла свою історію Ірина.

Редакція скерувала запит з приводу інциденту до КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради».

«Честь» халата

«Лікування було призначено комісійно… відповідно до стандартів надання психіатричної допомоги. Корекція лікування проводилась вищевказаними лікарями (ПІБ трьох осіб – Авт.)», – коротко відповіла представниця керівництва КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради» Оксана Байло.

Відповідні заяви про цю «лікарську таємницю» скеровані до правоохоронних органів.

Чому лікарі не хочуть визнавати свої помилки?

«Визнавати, що помилився, всім непросто, – коментує Валентин (ім’я змінено на прохання джерела інформації – Авт.), невролог із 30-ти річним стажем. – На мій погляд, лікарі приховують свої помилки з декількох причин: страху втратити ліцензію на практику, репутаційні втрати і, звісно, превалюючим є страх значних матеріальних витрат на відшкодування шкоди пацієнтові».

Медичні помилки у психіатрії мають серйозні наслідки для пацієнтів: фізичні травми, розвиток нових психічних розладів, збільшення тривалості лікування і інвалідність. Все це бюджетним тягарем «лягає на плечі» платників податків. Помилки при діагностуванні, неправильні призначення лікування, недостатня увага до пацієнта – ця медстатистика психіатрії не оприлюднюється, хоча, подібна інформація має бути публічною. Водночас, на психіатрію в Україні передбачено чималий кошторис. Так, за даними сайту «NV» за 2023 рік понад 800 медзакладів погодилися надавати послуги за договором із НСЗУ. Послуги психологічної допомоги за рік отримали понад 85 тисяч людей. За надані послуги НСЗУ оплатила медзакладам 12,8 мільйона гривень.

P.S. Стаття 80 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” встановлює три види відповідальності особи, яка вчинила порушення законодавства про охорону здоров’я: цивільну, адміністративну та кримінальну. Лікар несе повну відповідальність за свої рішення та дії щодо життя і здоров’я пацієнтів. Протоколи лікування при цьому мають умовний характер, адже програма лікування завжди корегується індивідуально. Лікар зобов’язаний використовувати найбільш ефективні і новітні досягнення медичної науки в порядку, встановленому законодавством

Згідно зі статтею 140 Кримінального кодексу України, медичний працівник, який свідомо вчинив дії, які призвели до смерті потерпілого або іншого тяжкого наслідку, несе кримінальну відповідальність. Крім того, медичний працівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за порушення правил медичної практики, що призвело до тяжких наслідків.

ДОВІДКОВО. Вінницька обласна психоневрологічна лікарня була заснована у 1893 році. Минулоріч лікарні виповнилося130 років.

Слідчий ДБР зловживає… журналістом?

Минає рік, як слідчий Теруправління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому із дислокацією у Вінниці – Олександр Ч. безрезультатно розслідує кримінальне провадження, де у підробці адмінштрафів фігурують вінницькі полісмени. Уникаючи прямого конфлікту із «силовиками», ДБР-івець перекладає тягар розслідування на потерпілого – журналіста.

Про це стало відомо із особистих інфоджерел ГО «СПІНОЗА».

«Вже рік, як слідчому ДБР прокуратура доручила проведення розслідування, а підозрюваних не визначено. Потерпілий – є. Отже, нанесена полісменами моральна та матеріальна шкоди – встановлений факт. Але… Чомусь інтерес до розслідування слідчий Олександр Ч. поступово втратив. І переклав тягар доведення вини полісменів на мене, вимагаючи доказів, які я, в силу свого статусу журналіста, надати йому не можу», – констатує потерпілий Ж.

Медіа-працівник дивує лояльності ДБР-івця до полісменів, які знехтували Законами України. Потерпілий вважає, що Олександр Ч., як посадова особа, зловживає своїм службовим становищем і, як у давні часі – «кришує» і «рішає».

«Якщо слідчі ДБР так себе поводять із українськими журналістами, потерпілими від дій зловмисників, не хочу навіть припускати, як страждають пересічні люди, не наділені захисним медійним статусом», – розмірковує Ж.

Звісно, що журналіст і його колеги розпочали цікавитись зв’язками, статками та особливостями життя і побуту посадовця, а також його різким збагаченням у Вінниці. (От де медом для окремих «панаєхавших» помащено! – Авт.).

Природньо, що попереду – гучні скандали, внутрішні розслідування та «зіркова» кар’єра у теле- та інтернет-новинах окремих посадовців ДБР.

P.S. Як вдалось дізнатись, згадані полісмени-зловмисники за рік «розслідування від ДБР» так і не отримали статус підозрюваних. А, як відомо, не має оголошеної підозри – розслідування триває.

Читайте також:

Інтерв’ю із очільником Спілки письменників Вінниччини Вадимом Вітковським: “Виправляючи помилки минулого – ми еволюціонуємо”

Хто відповість за три роки знущань над журналістами на Вінниччині?

Стресостійкістю голови Вінницького апеляційного суду Сергію Медвецького можна захоплюватись – схоже, він толерантний до того, як його оцінюють медіа.

Фото з сайту «Судово-юридична газета»

Хвалять роботу суду чи критикують – на кінцеве рішення у справах це не впливає.

Таку відповідь отримав журналіст ГО «СПІНОЗА», звертаючись до суду.

«… існування… обставин, які б свідчили про упередженість, необ’єктивність суддів при розгляді… справи відсутні», – констатував Сергій Медвецький.

Йшлося про те, що журналіст ГО «СПІНОЗА» попередив – критичні публікації на сайті про голову суду можуть опосередковано вплинути на виникнення пасивної агресії до автора статті та, як наслідок, прийняття упередженого й, відтак, негативного для журналіста рішення.

Згідно п. 5 ст. 36 Цивільного процесуального Кодексу – ці фактори можуть бути іншими обставинами, «що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді».

Натомість із обґрунтування судді С. Медвецького можна припустити, що Феміда не звертає увагу на те, що пише «четверта влада».

Добре це чи погано?

Дійсно, дотримуючись положень Закону України «Про медіа», свої правила «третя влада», себто, суддівський корпус, диктувати, що писати журналістам – не вправі. І це – добре. Закон на боці медійників та забезпечує реалізацію «права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України».

Тобто, критика «де-юре», можлива.

Але сенс критичних публікацій, якщо суддя, якого «прославили» медійники, не відреагував на статтю публічним коментарем у цьому ж медіа-ресурсі? Чи цей ігнор не є демонстрацією суддівської зверхності, бо преса – лише «четверта влада»? Чи це є умисною шкодою українським журналістам, отже – національним інтересам?

На сьогодні, в національних інтересах України, в умовах воєнного стану, що був продовжений 16 листопада 2023р. ще на 90 діб, тобто, включно до 13 лютого наступного року, медійники мають формувати позитивний імідж для України як на власній території, так і на міжнародному ринку.

В умовах фінансової нестабільності інфоресурсів – це надзавдання для журналістів.  

Враховуючи, що медіа впливають на мислення, формують світогляд, змінюють ментальність, шкодити життю та здоров’ю українських журналістів – злочинно.  

Втім, і правоохоронцям навести порядок у цій царині поки що важко. Як повідомили у Вінницькій обласній прокуратурі, працівники інфопростору Вінниччини вже третій рік поспіль регулярно потерпають від дій зловмисників, які перешкоджають законній професійній діяльності журналістів та здійснюють погрози або насильство щодо представників медіа. Із 2019р. зареєстровано понад 30 кримінальних проваджень.

Але силовики не оприлюднили результати успішних досудових розслідувань чи показових вироків.  

Чому?

Агов, НСЖУ, журналісти ще важливі?  

Аби у день прийому потрапити до керівника Вінницької окружної прокуратури Євгена Комаровського, слід чекати на лаві у маленькому й тісному фойе приміщення. 

Фото лави, де відвідувачі мають очікувати на прокурора

Минулого вівторка, 21 листопада 2023р., тут утворилась черга, яку спостерігав і журналіст ГО «СПІНОЗА».

Тож у Є.В. Комаровського журналіст спробувала з’ясувати, якими нормативно-правовими документами регламентовано порядок проведення прийому і як його дотримуються працівники прокуратури.

Фото під час прийому у керівника Вінницької окружної прокуратури Євгена Вікторовича Комаровського

Відповідь, що надійшла у грудні, не містила інформації про покращення в роботі навіть у майбутньому.  

«…у приміщенні окружної прокуратури, з метою забезпечення належних умов для відвідувачів, облаштовано місце для очікування», – йдеться у відповіді Вінницької окружної прокуратури.

«Чекайте – на цій лаві», – Вінницька окружна прокуратура. Фото стажера ГО «СПІНОЗА» Дениса Дажука

До відома, ширина коридору, де «мурижать» відвідувачів – біля метра, довжина – близько трьох. І для одночасного перебування тут хоча б трьох осіб –фойе не пристосовано: не дотримуються норми соціальної дистанції, а підвищена балакучість окремих візитерів не сприяє конфіденційності.

У понеділок, 20 листопада, у Вінниці відбувся другий обласний Форум волонтерів під егідою громадської організації «ЦЕНТР СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ РОДИННОЇ АКТИВНОСТІ „ЛЕГКО.СПЕЙС“». На заході зустрілись більше ста волонтерів, які представляли громадські об’єднання Вінниччини.

Захід відвідав і волонтер ГО «СПІНОЗА».

«Форум провели за підтримки ООН та інших міжнародних організацій. Ми, волонтери, обговорювали та дискутували на важливі теми сьогодення. Однією із них стала українізація. Обговорювали, як сприяти поширенню української мови в суспільстві та побуті, як показати людям переваги спілкування державною мовою. Також топ-темою була інтеграція внутрішньо переміщених осіб на новому місці. Я знаю людей, які були вимушені покинути свої домівки та не можуть знайти коло друзів і спілкування. Міркували над тим, як сприяти їх адаптації», – розповів Денис Дажук.

За словами волонтера, вікових бар’єрів організатори не ставили: запрошували від підлітків до пенсіонерів. Захід розподілили на три блоки. У кожному обговорювалась своя тема: воєнний стан, громадська активність, міграційні процеси тощо.

Різний вік, досвід, інформація дозволили вибудувати ефективну комунікацію і представити ці напрацювання на загал.

«В цілому захід був цікавий, адже я познайомився з великою кількістю людей, дізнався багато цікавої інформації та гарно провів час», – підсумовує Денис.

Стажер ГО «СПІНОЗА» Денис Дажук 

На світлині: голова Правління ГО “СПІНОЗА” Наталія Журбенко і стажер організації Денис Дажук

До сімейного лікаря скеровує Національна служба здоров’я України людей, які відчувають погіршення ментального здоров’я. Але чому заклади первинної медико-санітарної допомоги економлять на посадах штатних психологів?

Інформацію про психологічні послуги від сімейних лікарів оприлюднено на сайті НСЗУ.

Як запевняють у НСЗУ, сімейний лікар може «помітити симптоми та провести скринінг на депресію. І після результатів скринінгу сімейний лікар скерує пацієнта до відповідного фахівця – психіатра чи психотерапевта».

Йдеться про стани, які клієнт/пацієнт не може подолати самостійно або за допомогою підтримуючого оточення й потребує медикаментозного лікування.

У НСЗУ гарантують безоплатність цих послуг в рамках Програми медичних гарантій НСЗУ за пакетом «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги». Також у межах цього пакета сімейні лікарі надають психологічну підтримку членам родини, які доглядають за пацієнтом.

В разі, якщо медикаментозної підтримки людина не потребує, є можливість скористатись послугами психолога.

Так, за номером контакт-центру НСЗУ 16-77 можна уточнити наявність та розташування медичних закладів в регіоні проживання, які надають послуги психолога. Або самостійно скористатись онлайн мапою на сайті НСЗУ.

Наприклад, у місті Вінниці – 16 медичних закладів, які уклали із НСЗУ договір за пакетом «Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація в амбулаторних умовах». Однак, жоден із 5-ти комунальних підприємств – Центрів первинної медико-санітарної допомоги до цього переліку не входить.

Тобто, штатних посад психологів там не має.

Довідково. Національна служба здоров’я України (НСЗУ) була створена в 2018 році. 

Вінницький міський суд Вінницької області не веде облік процесуальних документів із навмисним згадуванням анекдотів сороміцького змісту, що подаються сторонами у цивільних, кримінальних, а також окремих адміністративних справах.  

Таку відповідь на інформаційний запит ГО «СПІНОЗА» надали у Вінницькому міському суді Вінницької області після публікації на сайті «Вінницький адвокат Б. подав до суду… сексанекдот».

«Інформація… не створювалась судом в рамках формування статистичних звітів, форми яких затверджені ДСА України… технічні можливості… не дають змоги… ідентифікувати запитувану інформацію», – повідомили працівники суду.

          Журналіст ГО «СПІНОЗА» запитував:

• Чи траплялись випадки у судовій практиці 2022-2023 року, коли судді ВМС Вінницької області отримували процесуальні документи, у яких містились анекдоти сороміцького змісту?

• Чи правомірне подання процесуальних документів, які містять сороміцькі анекдоти, до суду?

• Чи передбачає чинне законодавство України покарання у вигляді штрафу або притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, який підготував та надав суду документ із сороміцьким анекдотом?

Отже, своєю відповіддю посадовці ВМС Вінницької області підтвердили те, на чому неодноразово наголошували користувачі їх послуг: розгляд справ, особливо, без виклику сторін, нерідко проходить із порушенням прав як учасників справи, так і самих суддів та персоналу суду.

Ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Отож, анекдот сексуального характеру, який чомусь закортіло згадати у процесуальному документі окремому вінницькому адвокату, можна розцінювати як прояв неповаги до судді та суду.

Як покарали цього адвоката, який замість юридичної допомоги, організував «підставу» для свого клієнта – редакції не відомо. Але дізнатись про це можливо на суспільний запит. Як і оприлюднити повне прізвище, ім’я та по-батькові пошляка, а також номер його адвокатського свідоцтва.

Від редакції. Сподіваємось, сексанекдоти у процесуальних документах до Вінницького міського суду не стануть загальновживаною адвокатською практикою.

Відомий вінницький адвокат Б. – україніст, патріот та правозахисник – написав у процесуальному документі місцевому судді… скрабрезний анекдот про бл…дь.

Подія відбулась у Вінницькому міському суді Вінницької області.

Далі – цитата:

«…доречним є навести відомий анекдот, в якому конкурент привселюдно звинуватив торговця в тому, що його дочка – повія, щоб покупці обходили його крамницю. Торговець обурився: «Так у мене немає дочки!». На що почув у відповідь: «А тепер йди й розкажи про це всьому базару», – йдеться у процесуальному документі, який  суддя… прийняв (!!!) до розгляду.

Адвокат мети досяг лише у тому, що, як виявилось, у судді є… донька. Цілком передбачувано суддя сприйняв анекдот двозначно і, розлючений та на емоціях, прийняв рішення про відмову у судових претензіях адвоката.

В подальшому адвокат не постраждав – його не оштрафували за дрібне хуліганство, не позбавили ліцензії і навіть не викликали на засідання дисциплінарної комісії аби пожурити за недостойну поведінку. Біда у тому, що у цій справі отримав збитки… позивач, який довірився професійності адвоката-пошляка.

Непосвячений у юридичні тонкощі, позивач міркував, що, знаючи «підводні рифи» суддівського корпусу, цей анекдот допоможе судді  уважніше поставитись до справи загалом. Бо у кулуарах суду поговорюють, що судді ВМС взагалі не звертають уваги на зміст документів, що їм подаються й приймають рішення не зовсім на законодавчих підставах, чим і привертають увагу НАЗК.

Від редакції. Сподіваємось, сексанекдоти у процесуальних документах до Вінницького міського суду не стануть загальновживаною адвокатською практикою.

Нацагенство із запобігання корупції розпочало повну перевірку декларації судді Вінницького міського суду Вінницької області Юлії Валерієвни Медяної за 2022 рік.

Про це повідомляє НАЗК.

Перевірка триватиме до 3 січня 2024 року. Причиною перевірки є підозра у недостовірності відомостей про доходи та витрати судді.

Юлія Медяна займається справами цивільного, адміністративного та господарського права.

В разі підтвердження підозри, ім’я корупціонера з’явиться у реєстрі. Реєстр корупціонерів знаходиться ТУТ.

Як інформують інтернет-джерела, чоловік Юлії Медяної – Володимир Михайлович Медяний – суддя Вінницького апеляційного суду. Племінник теж працює у суді – Сергій Ігоревич Павлович – начальник відділу інформаційно-технічного забезпечення Вінницького міського суду.

Вафлі-хаус Dickery – екзотичний й вельми популярний стріт-фуд у центрі Варшави, де молода пара власників – українка Руслана та поляк Крістіан продають солодощі у вигляді… пенісів та вагін.

За рік вони створили мережу з п’яти закладів – у Варшаві, Кракові, Лодзі, Гданську та Катовіце.    

Цікаво приводити сюди туристів, схильних до епатажу, – розповідає відвідувачка Ірен. – Дехто викладає свої прикольні фотки із закладу в Інстаграм.

Кондитерські вироби із еротичним підтекстом випікають, як вафлі, із заварного тіста. За бажанням, можна додати усередину наповнювачі із шоколаду, карамелі, крему – на вибір. Зверху солодкі «примхи» прикрашають посипкою, сезонними ягодами та фруктами.

Мене запросив сюди бой-френд. Я замовила «класику» – вафлю у вигляді пенісу у шоколаді та із полуницею. Він – теж пеніс. Не знаю, чому, – сміється Злата.

Здебільшого, відвідувачі закладу – молодь, яка приходить повеселитись, зробити фотки. Інтимності атмосфері додає невеличке камерне приміщення на три столики. Тож гості довго не затримуються, інколи беруть їжу на виніс.

Ціни – не низькі. Приміром, пеніс із шоколадом обійдеться у 16 злотих, з кремом – вже 19, якщо додати посипку – це ще 3 злотих. Отже, повний комплект орієнтовно вартуватиме – 21 злотий. До солодощів можна замовити каву чи чай.

На жаль, за розміром та формою вироби обрати неможливо. Форми для випікання – стандартизовані, отже, любителям солодкого доводиться задовольнятись тим, що є.

Для світу кондитерські вироби у формі статевих органів не новина.  Зокрема, у Нью-Йорку Сполучених Штатів Америки бізнес під назвою Dickery пропонує печиво у формі “піпісьок”.