Василь (ім’я змінено із метою захисту інформаційних джерел журналіста – Авт.) працює охоронцем у вінницьких маркетах. За цей час 20-річний хлопець познайомився із багатьма мешканцями міста і побачив їх «темну сторону». Професійного вигорання не зазнав й запевняє, що змінювати фах не збирається: хоча досвід і не позитивний, комунікації у різних життєвих ситуаціях стали ефективнішими. Своїми пригодами у роботі охоронцем він поділився із читачами нашого сайту.
«Я – воював, то можу взяти щось безкоштовно від держави!..»
…Якось до магазину зайшов чоловік у камуфляжі й почав набивати кишені товаром. Я побачив на камери і вийшов на залу, порадив «покупцеві» скористатись для зручності кошиком аби не тримати крам у кишенях. На що почув: «Чому я маю щось купувати? Я – воював. Можу взяти щось від держави безкоштовно!»…
Довелось пояснювати, мов дитині, що наша мережа магазинів – приватна власність. Власник проводить акції на знижки, сплачує податки, надає благодійну допомогу. Товар на поличках має свою ціну і кожен покупець про це знає – виключень не має ні для кого…
А сам у шоці. Такі заяви від людини, яка назвалась військовим?!?… Держава гарантує нашим захисникам стабільне грошове забезпечення та пільги з медобслуговування. Тож вони можуть дозволити собі придбати необхідне. Нащо ж намагатись вкрасти у цивільних, які працюють? Хіба це про захист? Це ж спроба дискредитації усіх, хто носить однострій!
Якби я дозволив цій людині винести товар із магазину без оплати, сплатив би збитки із своєї зарплати…
«А ми не знали, що магазин під охороною…»
…Одного разу зупинив групу підлітків із візком продуктів на декілька тисяч гривень, яку вони вивезли на вулицю повз касу. Діяли злагоджено, групувались та намагались прикрити візок від камер. Запросив усю «гоп-компанію» до себе у підсобку, показав, як працюють камери, викликав патрульних із представником ювенальної юстиції. А поки ми чекали полісменів, розпитую, чи малозабезпечені, чи потребують допомоги. Навіщо крали? «А у цьому магазині охорони ніколи не було», – кажуть. Виявилось, що у них то був не перший «похід» за продуктами. Постійно щось тишком виносили. Й не з біди. Так, заради втіхи…
Перевірки від власників та журналістські експерименти
…У Вінниці є якась «конторка», яка залучає безробітних на так звані позиції «таємних покупців». Із центру зайнятості постійно «постачають» їм контингент нібито на роботу. Насправді офіційно там нікого не працевлаштовують. Це ж не Держпродспоживслужба, яка займається захистом споживачів і люди там обізнані й навчені. Ці, що від тієї «шаражкіної контори», постійно приходять зі скандалами і ще й отримують за запис розмови і «моніторинг за анкетою» якісь 200-300 гривень. Розповідають, що власники замовляють такі перевірки для персоналу аби упевнитись у професійності та стресостійкості. А я думаю ще й конкуренти «підсер…ють» – замовив пару таких «перевіркок» і половина людей від стресу позвільнялись…
Окрема категорія – журналісти. Їм потрібні «герої» для написання статті і часто такими «героями» стають позитивні й сумлінні охоронці. Чи, навпаки, є за що «наїхати»: за затримання людини чи проведення огляду її речей, що неприпустимо, адже закон забороняє це робити будь-кому, окрім уповноважених працівників поліції. І якщо охоронець «нарвався» на такого журналіста – чекай «слави», що наздожене тебе у вигляді сюжету чи публікації. Щоправда, «журналістських експериментів» не зустрічав на роботі давненько – розуміють, що під час «воєнного стану» це недоречно…
Спілкувалась Наталія Журбенко
