“Пам’ять – не профінансована”: історики-реабілітологи заявляють про безоплатну працю

Наслідки злочинів комуністів в Україні розглядає Національна комісія з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму. Працює комісія на громадських засадах. Тобто, безоплатно. Держава надає приміщення та інші привілеї. Але час, витрачений на засідання та експертний висновок істориків не оплачується.

«Національна комісія з реабілітації здійснює свою діяльність на громадських засадах, періодичність та частота проведення її засідань залежать від низки суб’єктивних факторів, зокрема, від наявності кворуму, який залежить від можливості участі окремих членів Національної комісії в її засіданні у відповідний день», – йдеться у відповіді Українського інституту національної пам’яті, яку передано ГО «СПІНОЗА».

Фактично, документи на реабілітацію, які надійшли із регіональних комісій, лежать без розгляду більш ніж по півроку. Роботи, як стверджують історики, у них чимало. Зібрання варто проводити хоча б раз на квартал.

Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років» було прийнято ще у 1991 році на початку становлення Незалежної України.  А це означає, що і фінансово-кошторисна документація на проведення робіт розроблена.

«Відповідно до частини дванадцятої статті 7-1 цього Закону, організаційно-технічне та фінансове забезпечення діяльності Національної комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу. Відповідно до пункту 1 Положення про Український інститут національної пам’яті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті» (із змінами), Український інститут національної пам’яті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури та стратегічних комунікацій», – інформує УІНП.

Принаймні, на папері йдеться про забезпечення умов праці. Але на практиці – парадокс «громадських неоплачуваних робіт». Як наслідок, потерпілі від репресій та нащадки жертв комуністів очікують сатисфакції роками.

Також рекомендуємо прочитати:

Вінницькі політреабілітологи щокварталу розглядають до 200-т заяв подолян – нащадків жертв комуністичного режиму

 

Bookmark the permalink.

Comments are closed.