Категорія: Корисне

У кожного дитсадка є своя супергероїня. Її пізнають не за дрес-кодом, а за вміння одночасно заспокоїти з десяток “драконів”, переконати, що манна каша – то делікатес і розповісти повчальну казку, яку діти перекажуть вдома батькам. Знайомтесь –  практичний психолог, – Наталія Горобчук. Хоча… екс-завідувачку комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №35 Вінницької  міської ради» знають чи не усі вінничани. Понад 40 років вона тримає цей маленький всесвіт у рівновазі – із усмішкою, гумором і запасом терпіння, що, повірте, набагато більший за територію будь-якого дитячого майданчика. 

фото надано з архіву Н.С. Горобчук

– Наталіє Семенівно, у Вас величезний досвід роботи із  дошкільнятами. Давайте порівняємо, як змінились діти 2000-х і сьогодні? 

Діти сучасності відрізняються незалежною поведінкою, краще відчувають “кордони”, відстоюють їх та більш емоційно чутливі. Довелось кардинально змінити педагогічні методи та прийоми, індивідуальний підхід до кожної дитини. У буквальному сенсі виборюємо увагу малечі цікавими щоденними справами. Не кожен педагог зараз може відчути й адаптуватись до новацій у педагогічних підходах – тому так багато вакансій у нашій сфері дошкільної освіти та виховання. Але ж яке цікаве це нове покоління! Гаджетозалежні – враження, що вміння користуватись мобільними пристроями у них закладено на генетичному рівні. Технічний прогрес спрацював у розвитку правої півкулі, але ліва, що відповідає за  аналітичне мислення, мовленнєві навички, запам’ятовування  інколи відстає. З дошкільниками проводиться велика робота для всебічного розвитку і на вдячність – безумовна любов і довіра. Це, направду, висока ціна за нашу непросту працю.  А ще сучасним дітям притаманна висока еко-свідомість: значне підвищення рівня екологічної обізнаності; враження, що це покоління вже народилось із розумінням свого майбутнього, важливості збереження навколишнього середовища. Їм цікаві питання природничі, пов’язані із екологією, змінами клімату, правильним харчуванням, здоров’ям. Парадоксально, але – довгожительствотеждлянихтематоп.

– Вважаєте, ці риси мимоволі сформував нинішній “воєнний стан” у країні? І чи відслідковуєте збільшення страхів, тривожності, агресії у сучасних дошкільнят? 

Безумовно. Окремо формуємо план роботи із такими дітками та приділяємо їм підвищену увагу. Страхи, здебільшого, пов’язані ізвоєнним станом: сигнал тривоги і швиденько біжимо в укриття. Підвищені заходи безпеки – це завжди стрес, навіть для дорослих із досвідом. А йдеться про дітей.

– Як батькам розпізнати ці ознаки стресу або травматизації?

Спостерігати за звичайною поведінкою: як дитина їсть, спить, у які ігри грає. І якщо помічено відхилення у дитячій поведінці – корегувати спільно із педагогом. На жаль, батьки інколи намагаються приховати діагноз дитини з ментального здоров’я. Але не слід боятися особливостей – у дошкільному віці більшість так званих “відхилень” швидко виправляються педагогічною корекцією та розвитком навичок соціальної адаптації. Наприклад, агресія раніше відзначалась дуже рідко – хіба що у родинах, де дитина це змалку спостерігала і копіювала деструктивну поведінку. Зараз дітки, навіть дуже маленькі, виявляють такі риси і ми працюємо із ними за спеціальною програмою. 

– Чому, на Вашу думку, батьки так вчиняють? Це недовіра до педагогів, відсутність просвітництва від лікарів, що не роз’яснюють наслідки ігнорування процесів, чи власні страхи, за “не таку” дитину? 

Думаю, є недопрацювання медиків і страхи батьків, які чомусь вважають, якщо ментальний діагноз прописати у документах до дитсадка, то дитині десь це може зашкодити. У результаті – відсутність у нас потрібної інформації ускладнює освітній процес. Не слід боятись особливостей дитини, варто проговорювати наявні складнощі аби ми вносили корективи у її розвиток за допомогою сучасних і дієвих методів психолого-педагогічної  корекції. Хто це із батьків розуміє, має хороші результати. До школи малеча йде соціально адаптованою, вміє регулювати власні емоції, сприймати навчальний матеріал і має потрібні навички для ефективного спілкування. Зараз приділяється увага до відкриття інклюзивних груп у дитячих садочках і це добре, бо потрібно особливим дітям.

– Які методи або підходи допомагають підтримати ментальне здоров’я дошкільнят у період воєнного стану? 

Гра. Програємо складні ситуації спочатку з педколективом, а потім вирішуємо, що оптимально. Допомагають ігри на розпізнавання та опанування емоцій. На фізкультхвилинках пропонуємо діткам міцно стиснути кулачки, потупати ніжками аби “затупати” свій поганий настрій. Малюки сміються, повторюють рухи, емоції грають на обличчях і все зайве, що заважає, виходить само по собі. Дитина має навчитись розпізнавати свої емоції, називати їх, “ловити” небажані та відпрацьовувати.Відчуттябезпеки,любові,повагидо індивідуальності, ігрові методики змінюють поведінку маленьких “агресорів”. Навіть змінюються батьки, які дослухаються до наших рекомендацій.

фото надано з архіву Н.С. Горобчук

– Чи можуть наслідки пережитого за цих чотири роки воєнного стану негативно впливати на розвиток дитини в майбутньому? Як цьому запобігти на Вашу думку? 

• Наш педколектив робить максимум, щоб нове покоління так зване “Альфа” відчуло любов, турботу аби нести у цей світ позитив і добро. Велика увага приділяється розвитку мовлення. Адже коли дитина правильно комунікує, звичайно, вона краще розвивається, їй легше навчатись у школі, будувати стосунки і дружні зв’язки. Шкода, що у нашому дошкільному закладі не має логопеда – відчувається потреба у фахівцеві, зараз мовлення у діток страждає. Є тенденція мислення “нового покоління” випереджає мовлення. А, не знаючи рідної мови, важко вчити іноземну. Втім, виконуючи вимоги нового Закону про дошкільну освіту, з 1 вересня 2026 року активно запроваджується обов’язкове вивчення англійської мови старшими дошкільниками. Є педагоги, що мають відповідну спеціальність. Загалом, пишаємось нашими випускниками, яких із задоволенням приймають школи міста.

 Дякую за змістовне інтерв’ю. 

Спілкувалась Наталія Журбенко 

P.S. Наталія Горобчук – переможниця конкурсу «Людина року-2010», переможниця міського освітнього конкурсу «Подільська Вікторія» у 2014 та 2016р., авторка багатьох навчально-методичних посібників, які стали переможцями міжнародних конкурсів (2009, 2011, 2012, 2013, 2022, 2026 р.)     

Нагороджена:  дипломом Верховної Ради України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України», нагрудним знаком «Софія Русова», нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», лауреат Премії Верховної Ради України.  

Авторка наукової роботи:

Як багаторічний адміністратор, розвивала оздоровчі методики, санаторний напрям закладу, проводила методичну роботу на рівні міста. 

В Україні відсутній закон, що зобов’язує наречених проходити медичне обстеження перед шлюбом. Медогляд – добровільний. То як же швидко отримати об’єктивну інформацію про свою другу «половинку» не переглядаючи її медкарту?

Справжній інформатор про кожного з нас – не телефон, не соцмережі й навіть не бабуся-сусідка. Це – наша кров. Так, цей червоний репортер бігає по венах і капілярах, наче секретний агент, записуючи кожен “гріх” у медичний щоденник.

Просто здай кров із пальця і без слів лікар знатиме про вас майже все: скільки у вас стресу, сну, харчові вподобання і навіть чи живе «чужинець» у вашому організмі. Не дивуйтеся, якщо лікар запитає: “А навіщо ви вчора о третій ночі їли шаурму і дивились серіал до ранку?” – він просто прочитав це між рядками вашого аналізу.

Кров – як чорна скринька особистісних «польотів» у житті. В ній можна знайти сліди втоми, запалень, прихованих хвороб, гормональних порушень, браку вітамінів і навіть натяки на майбутні проблеми. Холестерин «здасть» любов до ковбаси і майонезу. Цукор «порахує» усі цукерочки. А феритин мовчки спостерігатиме за тим, як ви “забувєте” їсти гречку.

Аналіз крові – правда без фільтрів. Навіть коли ви мовчите – говорить він. Без емоцій. Як справжній шпигун. Знає все – і завжди з вами.

ЗНАЙ ЗАКОНИ

Нормативна база:

Сімейний кодекс України — ст. 30

• Наречені зобов’язані інформувати один одного про стан здоров’я.
• Держава забезпечує умови для медичного обстеження, але не примушує його проходити.
• Результати такого обстеження — конфіденційні і доступні тільки нареченим.

Постанова КМУ № 1740 (від 16 листопада 2002)

• Визначає порядок організації добровільного медичного обстеження наречених.
• Працівник РАЦСу під час подання заяви про шлюб інформує про можливість обстеження наречених.

 Про що інформує кров:

🔹 1. Загальний аналіз крові (ЗАК / CBC)

📊 Визначає основні клітини крові та запальні процеси.

🔸 2. Біохімічний аналіз крові (БХ)

🧪 Показує обмін речовин, роботу органів, рівень цукру, жирів, мінералів.

🟣 3. Гормональний профіль

🧬 Відображає функції залоз, ендокринну систему, репродуктивне здоров’я.

✅ Рекомендація:

🗓️ Регулярно перевіряйте кров 1–2 рази на рік навіть без скарг – це дозволить вчасно виявити порушення та запобігти ускладненням.

Публікація підготовлена за допомогою ШІ

Під час воєнного стану робота територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК — колишніх військкоматів) має бути максимально прозорою та відкритою для громадян. Проте, у Вінницькому ОМТЦК та СП штучно обмежують доступ, створюючи незрозумілий з точки зору логіки й здорового глузду, ажіотаж.

Такий підхід викликає цілком логічне запитання: чи бояться військові комісаріати діалогу з громадянами і чому?

Основні проблеми, притаманні Вінницькому ОМТЦК та СП:

• Відсутність у «піксельних» чітких знань та дотримання Статуту Збройних Сих України.
• Відсутність або умисне «втаємничення» від громадян України відповідальних осіб, які обізнані з питань роз’яснення законодавства, мобілізації чи захисту прав призовників.

Можливі причини такої закритості:

• Корупція
• Небажання надавати роз’яснення щодо прав громадян – бо у медіа нерідко з’являється інформація про порушення при вручення повісток або під час мобілізації.
• Страх перед публічним обговоренням скандальних ситуацій чи перевищення повноважень окремими працівниками ТЦК.
• Недостатня кадрова укомплектованість або організаційна неготовність до системної роботи з населенням.

Чому це небезпечно?

Юристи та соціологи інформують, що закритість ТЦК у воєнний час лише поглиблює недовіру громадян до процесу мобілізації та підриває суспільну єдність. Прозорість і відкритість мають стати основою взаємодії між державою і громадянином навіть (а особливо) у воєнний період.

До публічного інформування про свої функції сучасне покоління воєнкомів-посадовців не звикло. Прикриваючись образом «уявного ворога», у міському ТЦК окремі наділені носінням вогнепальної зброї, навіть громадян України пробують «маркувати», як потенційних «зловмисників».  Що це – маразм чи наслідки ПТСР від затяжного «воєнного стану»? Громадяни України мають право знати, чому начальник Вінницького об’єднаного міського терцентру комплектування та соцпідтримки підполковник Олександр Лунгу ховається від людей – це прояв страху?

Поки громадяни чекають на ці відповіді, а правова система закликає до прозорості, Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський інформує про цілком реальну перспективу працівників ТЦК – відправку у зону бойових дій.

Аби деякі воєнкоми не тікали від життя, просто… зникаючи. Не в буквальному сенсі, звісно. Ж бо фізично вони на місці, але “на прийомі немає”, “на нараді”, “у відрядженні”, або взагалі “не передбачено прийому громадян у воєнний час”. І жодної відповідальності. Люди, які хочуть отримати роз’яснення, оскаржити дії посадовців чи подати документи — залишаються ні з чим…

Замість діалогу з суспільством — мовчання. Складається враження, що  це навмисна поведінка посадовців, адже будь-яке питання може виявити порушення, зловживання або просто людську байдужість до прав призовників та резервістів.

Чому це важливо?

• 📢 Громадяни мають право знати, хто приймає рішення щодо їхнього життя і здоров’я.
• ⚖️ Прозорість ТЦК — це не забаганка, а обов’язкова умова демократичного суспільства, навіть у час «воєнного стану».
• 🛑 Приховування від людей — це не стратегія, це страх. Страх втратити посаду, почути правду, відповідати за дії та зустрітися із наслідками.

⚖️ Юридичне обґрунтування права громадян на публічний прийом у ТЦК

1. Конституція України

Стаття 40 Конституції України гарантує:

«Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади… та одержувати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.»

📌 Це означає, що особисте звернення є гарантованим правом кожного громадянина.

2. Закон України «Про звернення громадян»

🔹 Стаття 1 визначає право громадян звертатися в усній або письмовій формі до органів державної влади, зокрема шляхом особистого прийому.

🔹 Стаття 22 зобов’язує посадових осіб:

«Забезпечити особистий прийом громадян».

🔹 Стаття 7:

«Громадянин має право особисто звернутися на прийом до посадової особи…»

🔹 Особливий пункт: Встановлення обмежень на особистий прийом допускається лише за рішенням КМУ або ВРУ та повинно бути обґрунтовано публічно. Наявність воєнного стану не скасовує основні права, якщо інше прямо не передбачено актами вищого рівня.

3. Постанова Кабінету Міністрів України №348 від 24.03.2004 (зі змінами)

«Про затвердження Типового порядку проведення особистого прийому громадян у органах виконавчої влади»

📌 Визначає, що кожен орган влади зобов’язаний:

• Опублікувати графік прийому.
• Забезпечити можливість попереднього запису.
• Розміщувати інформацію про посадових осіб, які ведуть прийом.

🔻 Порушення цього порядку – пряме порушення законодавства.

4. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Хоча цей закон регулює питання мобілізації, він не містить жодної норми, яка б скасовувала право громадян на особисте звернення або прийом у ТЦК.

❗️Висновок:

🔹 Територіальні центри комплектування є органами державної влади.
🔹 Громадянин має безумовне право на особистий прийом.
🔹 Відмова у прийомі або ухилення посадових осіб — це порушення закону та може бути підставою для:

• скарги до вищого керівництва ТЦК;
• звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини;
• подання позову до суду про порушення прав.

📌 Якщо вас не допускають на прийом або ігнорують ваше звернення — фіксуйте це письмово, подавайте заяву з вхідним номером і вимагайте письмової відповіді.

Ось шаблон скарги до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена) щодо порушення права на особистий прийом у ТЦК (військкоматі):

📄 СКАРГА (створено за допомогою чату GPT)

до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про порушення мого права на особисте звернення до органу державної влади

Прізвище, ім’я, по батькові:
[Ваше ПІБ] Адреса для листування:
[Ваш фактичний або зареєстрований адрес] Телефон / Email:
[Ваш контакт]

Дата:
[дд.мм.рррр]

Кому:

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини
вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008
Email: hotline@ombudsman.gov.ua

Суть скарги:

Я, [Ваше ПІБ], відповідно до статті 40 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян», маю гарантоване право на особисте звернення до органів державної влади, зокрема до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК).

Проте [вкажіть назву ТЦК, наприклад: «Шевченківський районний ТЦК м. Києва»] не забезпечує відкритого прийому громадян. Мною було здійснено спробу звернутися особисто до керівництва ТЦК [вкажіть дату], проте:

• мені було відмовлено у допуску на територію ТЦК без письмового виклику;
• на території ТЦК не оприлюднено графіків прийому або відповідальних осіб;
• письмові звернення ігноруються / відповідь не надано у встановлений строк;
• охорона або працівники відмовляються фіксувати моє звернення або передати його відповідальній посадовій особі.

Такі дії посадових осіб ТЦК є порушенням мого конституційного права на особисте звернення та права на доступ до публічної інформації. Це прямо суперечить:

• ст. 40 Конституції України,
• ст. 1, 7, 22 Закону України «Про звернення громадян»,
• Постанові КМУ №348 від 24.03.2004 р.

Прошу:

1. Вжити заходів парламентського контролю та впливу на ТЦК щодо усунення порушення мого права.
2. Зобов’язати відповідальних осіб ТЦК забезпечити належний публічний прийом громадян відповідно до чинного законодавства.
3. Повідомити мене про результати розгляду цієї скарги у встановлений законом строк.

З повагою,
[Підпис] [Ваше ПІБ]

✅ Додатки (за наявності):

• Копії звернень до ТЦК
• Фото/відео, які підтверджують відмову в доступі
• Вхідний номер попередньої заяви (якщо був)

🔹 Як подати скаргу:

• Електронною поштою: hotline@ombudsman.gov.ua
• Через сайт: https://ombudsman.gov.ua
• Поштою: 01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8

Вінничани і гості міста можуть “купити час” місцевих фахівців із ментального здоров’я. Щоправда, коштує самопізнання для середньостатистичного мешканця задорого, враховуючи зростання витрат на харчування та елементарні побутові потреби.

Що пропонують «ліцензовані та офіційно працевлаштовані» комунальники

Отже, консультація лікаря-психолога у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради» коштуватиме 625 грн 25 коп, а повторна – 314,83 грн. Перша зустріч із психотерапевтом обійдеться близько 540 гривень. А поговорити із психіатром вартує майже 300 гривень.

Офіційні прайси розміщено на сайті – ТУТ.

Але чому встановлено саме такі ціни?

Посадова особа, дотична до формування калькуляції вартості послуг, у телефонній розмові не повідомила журналіста про економічні розрахунки. Послалась на керівництво закладу. Мовляв, пишіть йому листи – і чекайте відповіді. Тож, кому цікаво – звертайтесь.  

Уникнути оплати за одноразову консультативну послугу можна в одному випадку – якщо взяти направлення у сімейного лікаря за програмою НСЗУ.

ВІДГУКИ:

«Важливо аби фахівець, який вас консультує, розумів вашу мотивацію на звернення. Приміром, психологиня, із якою спілкувалась, невірно трактувала для себе запит на допомогу й докладала зусиль аби спонукати мене до платних сеансів. Але ж належного комфорту для відвідувачів не створено! Двері кабінету лікаря під час прийому шарпає хто завгодно – від персоналу до пацієнтів. Ремонт робився невідомо коли і аби як. Меблі зношені. Атмосфера убога й гнітюча», – розповідає Ірина (ім’я змінено – Авт.).

 

«Звертався декілька років тому й платив за сертифікат аби його зарахували, як психіатричний огляд на ВЛК. Квитанцію отримав у терміналі й там було вказано, що гроші перераховано на якесь ТОВ, а не лікарні. Формально мене все влаштувало, бо ніхто нічого не розпитував – сплатив 100 гривень й видали бумажку», – поділився Вадим (ім’я змінено – Авт.).

Що пропонують «приватники»

На популярному сайті Лікарі Вінниці. Консультація, відгуки та запис на прийом онлайн – Likarni.com наразі зареєстровано 5 психіатрів, 22 психологи та 27 психотерапевтів. Присутнє невеличке портфоліо фахівця, як правило, із фотографією, описом досвіду роботи і профільними курсами з підвищення кваліфікації. Вартість послуг коливається від 800 до 1500 гривень за годину. Аби вирішитись піти до того чи іншого спеціаліста, можна почитати про нього відгуки і згодом залишити свій.  

Окрім офлайн прийому, зручний сервіс надає мобільний додаток Mindly, Психологічну терапію онлайн, здебільшого, пропонують молоді, але досвідчені і активно практикуючі консультанти.

ВІДГУК:

«Користуватись додатком зручно. Всі психологи мають відеовізитки. Можна обрати потрібний день і час для сеансу в один клік. Або задавати психологу запитання у чаті. Я працюю онлайн, не маю багато вільного часу аби витрачати його на дорогу. Важливо й те, що сама обираю, де і коли організувати онлайн зустріч», – повідомила Яна (ім’я змінено – Авт.).

Вартість таких послуг – від 500 грн/год.

Методи проб і помилок

Користувачам слід пам’ятати, якщо психологічні послуги не мають медичного характеру, ліцензія на діяльність не потрібна. Фахівець із ментального здоров’я повинен мати реєстрацію фізособи-підприємця або бути офіційно працевлаштованим там, де надає послуги. А клієнт у результаті зустрічей має отримати соціальний ефект: підвищення самооцінки, покращення адаптації, розвиток уваги, уяви, мислення тощо.

Але на цьому шляху трапляється чимало казусів. Тому оголошення у соцмережах слід сприймати критично, аби уникнути зайвих «проб».

ВІДГУКИ:

«Знайшла спеціалістку у соцмережі – шикарна презентація профілю, красиві фото і пости. Облаштування її кабінету теж сподобалось – затишно, гламурно. А на сеансі почалось щось дивне. Вислуховувала її я. Перше враження – у тітоньки «кукуха» поїхала. Я дізналась багато чого про її сусідку і кішку, але нічого про вирішення свого запиту. Досвід – негативний. Більше я до неї не приходила», – скаржиться Яна і шкодує про витрачені 800 гривень на брехуху.

 

«Виникла потреба скористатись разовою послугою, яку запропонували за програмою професійного відновлення. Безкоштовно. Спеціаліста оплачували грантодавці. Психолог трапився мовчазний: закрив рота рукою і нічого не запитував. Я не отримала очікуваної емпатії, навпаки, додатково травмувалась, відчувши, що мій запит проігнорували. Сенс зустрічі без практичної допомоги? Виговоритись можна і іконі у церкві, і песику – виявляється, «домашній психотерапевт» ефективніший за деяких “мозкоправів” – оближе й розважить», – підсумовує Віталій (ім’я змінено – Авт.).   

«Ти як?» – працює ніяк

Із моменту запуску проєкту першої леді України Олени Зеленської «Ти як?» українці отримали чимало промоінформації. Проєкт позиціонувався, як Платформа  із доказовими техніками самодопомоги, верифікованими рекомендаціями від професіоналів, гарячими лініями і сервісами онлайн- та офлайн психологічної допомоги.  По факту, додзвонитись на «гарячу лінію» 0800 1001 02 не вдалося із моменту її оприлюднення. Навіть психологи-практики, тестуючи сервіс, відзначали: «Голосове повідомлення звучало: «Абонент, якому ви телефонуєте, відключений. Встановити з’єднання неможливо»… Поманили «картинками» й обманули числених користувачів сервісу?

Виходить, безкоштовним виявився «сир у мишоловці». А травми «воєнного стану» – другорядна проблема на загальнонаціональному рівні, бо вимагає додаткової оплати з кишені українця? Запитань поки що більше, ніж охочих надати публічну відповідь.

У інфопросторі є аналітика від національних юристів, які виокремили існуючі у галузі проблеми, Зокрема, зависокі ціни і занизький рівень кадрів: психологів, психотерапевтів, соціальних працівників та іншого персоналу, який залучається до надання послуг у сфері психічного здоров’я. А ще – відсутність реабілітації і системи підтриманого працевлаштування. Подробиці – ТУТ.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВІД ГО «СПІНОЗА»:

• Розрізняйте: психологів-гуманітаріїв (можуть проводити тестування, консультування, тренінги, навчання, профорієнтацію, профілактичні заходи), лікарів-психологів (мають медпідготовку, можуть проводити психологічну реабілітацію), психотерапевтів (можуть призначати медикаменти) і психіатрів, що працюють із важкими станами, як правило, у стаціонарних закладах. Кожен – на своєму рівні професійної допомоги.
• Перед візитом запитайте у фахівця з ментального здоров’я ліцензію або КВЕД, якщо це ФОП.
• Медзаклад також не має права відмовити вам на ваше прохання ознайомитись із ліцензією на профільну діяльність.
• Зверніть увагу на спеціалізацію фахівця-консультанта – психоаналіз, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт і обирайте свій шлях особистісного розвитку.

Спеціально для сайту www.spinoza.in.ua Наталія Журбенко

Пропонуємо прочитати:

«Щоб відновити здоров’я пацієнта, інколи слід йти всупереч протоколам лікування», – заввідділенням ортопедо-травматологічних хворих комунального неприбуткового підприємства «Печерська обласна лікарня відновного лікування Вінницької обласної Ради» Микола Коробко – СПІНОЗА

Фахівці Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги у Вінниці попереджають – на безоплатну адвокатську допомогу не розраховуйте, якщо вичерпані національні засоби правового захисту.

Таку інформацію отримала ГО «СПІНОЗА» від нашого інфоджерела.

На аргумент, правники цитують положення ст. 20 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»:

«…центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги при прийнятті рішення про надання особі безоплатної вторинної правничої допомоги зобов’язаний перевірити… наявність чи відсутність обставин, що можуть бути підставою для відмови в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, зокрема:

…5) Чи не використала особа всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги», – йдеться у роз’ясненні Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Зазначена фраза, прописана у ч. 1 п. 5 може стати підставою до зневіри клієнта БВПД в українське право, оскільки припускає, що національні засоби правового захисту можуть бути неефективними.

До слова, вищезазначений закон було прийнято ще у 2011-му році. Але жодному із правничих об’єднань не спало на думку необхідність внесення у нього аргументованих правок аби українці повірили у спроможність власної країни.  

Фахівці згаданого Центру БВПД також інформують, що, керуючись ч. 2 тієї ж статті Закону, можуть надати лише «письмове роз’яснення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».

Аби отримати практичні кейси із міжнародного досвіду, редакція звернулась до джерела в адвокатурі, яке побажало залишитись анонімним. Адвокат роз’яснив – сучасна правова система України діє за романо-германськими принципами. Вона зручна, якщо застосовувати наше законодавство у сукупності і використовувати набуту Європейським судом із прав людини практику розгляду справ.

Але, за словами джерела, багаторічна робота із позовами до ЄСПЛ показала – відкривались лише одиничні провадження. Мовляв, українське законодавство майже подібне до європейського.

Рекомандуємо прочитати:

У прокуратурі Вінниччини запевняють, що преса надає їй свої платформи безоплатно – СПІНОЗА 

35 років – в одній редакціі, – творча біографія вінницького журналіста Омеляна Костка варта книги рекордів України – СПІНОЗА

Перший зліва – представник Інституту Національної пам’яті Валерій Лациба, поруч – Микола Вижга.

Вінницька комісія з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991р.р. щокварталу розглядає до 200-т заяв від нащадків потерпілих. Фахівці активно працюють на Вінниччині вже п’ятий рік.

Про це журналістка ГО «СПІНОЗА» дізналась від членкині комісії, начальника відділу Державного архіву Вінницької області Любові Загородньої.

За її словами, із прийняттям Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991р.р.», ті, хто має документальне підтвердження переслідувань родини за політичними, класовими, національними, релігійними мотивами чи був репресований, має звернутись до регіональної комісії.

Прийом заяв на визнання реабілітованим (потерпілим від репресій) проводить секретар регіональної комісії Микола Вижга. Перше засідання відбулось напочатку квітня 2019 року. Й надалі – щоквартально.

Дітей реабілітованих, як правило, визнають потерпілими, що дозволяє відновити моральну і соціальну справедливість щодо цих осіб. Але, за словами М. Вижги, зараз, здебільшого, за родинну репутацію «б’ються» вже онуки та правнуки. Бо самі потерпілі та їх діти, за плином часу, почили у Бозі.

Справи кандидатів на реабілітацію розглядаються індивідуально і дуже ретельно. Особлива увага – до учасників партизанського руху на Поділлі. Досвідчені архіваріуси пригадують, як за радянських часів відбувалась «магія», коли списки партизан переглядались неодноразово із 1944-го по 1991-й рік і збільшувались пропорційно до кількісті пільг та грошових компенсацій від комуністичного режиму.

Але мода на «партизанщину» минула швидко. Із прийняттям у 2015-му році Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Це відбулось за Президентства Петра Порошенко.

І миттєво від «подвигів» тих «магічних партизан» стали відхрещуватись їхні нащадки. У кулуарах вінницького держоблархіву пошепки обговорюють, як дехто із колишньої партеліти, про всяк випадок, навіть не згадує колись популярні родинні зв’язки, «забуваючи» біографію роду.

А Реабілітація жертв політичних репресій в СРСР  в Україні триває із 1991-го року. Відновлення історичної пам’яті на 33-й річниці Незалежної не завершено.

Довідково. Національна комісія з реабілітації жертв комуністичного режиму розпочала свою роботу у липні 2019-го року. На цей час було створено 18-ть регіональних комісій.

Для зручності бенефіціарів закону про політреабілітацію, Український інститут національної пам’яті розробив роз’яснення та рекомендації, із якими можна ознайомитись ТУТ.

Рекомендуємо прочитати:

Тоталітаризм – до музею! Проєкт Вінницького краєзнавчого втілиться на «Werwolf» у Стрижавці

У Вінниці спроможні дослідити родові страхи Порошенко та Зеленського

Керівник Спілки письменників Вінниччини Вадим Вітковський “перевернув” державний символ – прапор України?!? “Помилку”у своїй книзі “На вістрі часу” визнав лише тоді, коли із авторством Вітковського ознайомився журналіст ГО “СПІНОЗА”.

Книга “На вістрі часу. Органи державної безпеки України на Вінниччині (Поділлі) 1917-2007р.р.” розповідає про безчинства та каральні місії новостворених силових структур радянської влади та роботу Служби безпеки України по відновленню історичної пам’яті. 

До Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. В. Отамановського вона надійшла у якості подарунка. То що ж таке написав голова письменницької “гвардії” нашого краю?

“Якщо ми з вами живемо в Державі, головними символами якої є жовто-блакитний стяг і золотий тризуб, то… депутати парламенту від Комуністичної партії України не носять на лацканах жакетів затверджених законодавством однотипних жовто-блакитних депутатських прапорців…”, – пише Вадим Вітковський

(стр. 270-271).

Але ж… звертаючись до Конституції України – нашого основного Закону, читаємо:

Тобто, верх прапору – синій!!!

Як коментує екс-очільник пресслужби СБ України Вадим Віктовський свій текст:

ОТАКОЇ!

Так і залишилось “поза кадром” – навмисне автор припустився цих помилок, чи “насолив” інвесторам, які не захотіли вкладати кошти у його проєкт із помилками… Розтулмачити публічно для читачів сайту ГО “СПІНОЗА” власні “Error 404” письменник не спромігся.  

Його колеги “по перу”, яких журналіст попросив прокоментувати “держпереворот від Вітковського”, пояснили це “сучасними тенденціями маркетингу”. Мовляв, таким чином автор хотів привернути увагу читачів. 

Втім, це алібі виглядає доволі слабким, адже у співавторстві із В. Вітковським виступили понад 20 дописувачів. 

Дивно, що жоден із них не звернув увагу на неуважність Вадима Вітковського і не вказав на помилку у тексті чи,  безпосередньо у типографії при наборі тексту.  

Світлини із Вадимом Вітковським взято із його персональної сторінки у соцмережі Facebook

Ілюстрація згенерована штучним інтелектом

У приймальні головного фахівця Вінниччини із чоловічого здоров’я та жіночої гармонії Володимира Іванова – «голі» стіни. Анатомічний макет чоловічого статевого органу у розрізі переможено сумно звисає одинокою «плямою» на світлих шпалерах. Підсвідомо хочеться змін цієї вбогої картини, яку прикрашає тільки особистість лікаря, радісно зустрічаючого журналіста. Тож щиро вдячні Володимиру Олександровичу за згоду відповісти на актуальні запитання молодих військовослужбовців, які проходять службу у Збройних Силах України.

– Мастурбація у чоловіків – норма чи погана звичка?

– В залежності від ситуації: якщо не має іншого виходу – норма. Але ж людина – соціальна одиниця, тому здорово (наголос на останньому складі – Авт.) шукати партнера із яким інтимні бажання та стосунки сумісні і у психологічних, і у відчуттєвих аспектах. Секс, як і мастурбація – не завжди призводить до емоційного та психологічного релаксу. Пік відчуттів настає лише тоді, коли між партнерами є кохання – це найкращий афродізіак.

Володимир Іванов – завідуючий відділенням андрології та сексопатології Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. Пирогова – фото із сайту лікарні

– Але ж багато військовослужбовців залишили своїх дружин у безпеці і пішли за наказами командирів. Як діяти аби зберегти своє здоров’я – «шукати кохання» на стороні?

– Ця проблема не нова. Звісно, тривалий час зберігати стосунки на відстані непросто, як і дотримуватись умов тимчасового целібату. І багато тих, хто повертається, звикають до пасивного статевого життя. Одна із форм порушень сексуальних функцій у чоловіка – психогенна дисфункція: присутній страх – «получиться чи ні»? Та й дружина відвикла: щось і їй стало не подобатись, щось дратує. Зниження лібідо впливає на спонтанні, знижує адекватну ерекцію. І, аби відновити втрачені навички, вилікувати компулятивний розлад, потрібно звертатись до вузьких спеціалістів – сексологів, психологів, сексопатологів. Займатись потрібно сімейною парою, інакше проблему не вирішити. Трапляється так, що медики налаштували чоловіка на успіх, а дружина раз – і одним словом звела всі досягнення на «пів о шостій»… А проблеми будуть – часті переохолодження, запальні процеси, відсутність належного лікування за польових умов може викликати навіть безпліддя.

Фото автора

– Тут доречно поцікавитись: як впливає постійна мастурбація на порно на психічне та фізичне здоров’я чоловіка?

– Повірте як фахівцеві, не кожному це вдається. Часто трапляється, приходить чоловік здавати аналізи – спермограму і не може налаштуватись. Безперечно, постійне використання порно, як стимулятора – може спровокувати розлади. Позбутись порнозалежності непросто – вийти із кризи допомагають клінічні психологи і психіатри. Це глибинна терапія і вона може тривати декілька років.

– Де межа між патологією у сексуальних проявах і нормою?

– Врешті, про збочення все чітко прописано у кримінальному кодексі… Все інше – за взаємною згодою у парі й у тому вигляді, який прийнятний обом. Звісно, не йдеться про завдання фізичної чи психологічної шкоди. Це однозначно не є норма. І якщо щось для партнера неприйнятно – слід про це відверто сказати та шукати інші варіанти, які принесуть задоволення.

Фото автора

– Чому у деяких людей виникає потяг до групового сексу чи свінгерства?

– Причини різні: втрата цікавості до партнера, жага до експериментів, небажання продовжувати шлюбні відносини… Їм вдвох сумно, не вистачає фантазії щось вигадати й включаються компенсаторні механізми. Свінгери шукають іншу пару аби розважити себе. Чи зближує це партнерів? Ні. Швидше, відтерміновує неминучий розрив стосунків. Секс, як і будь-яка діяльність – це творчість задля коханої людини і себе: потрібно щось вигадувати, змінювати у своєму бажанні зберегти кохання і здоров’я один одного на довгі роки. Так, тривалі й продуктивні стосунки у сім’ї – це непросто, втім, можливо. Мистецтву прелюдії, збудження свого партнера не всім дано оволодіти майстерно, але потрібно навчатись, розширювати свої знання.

– Яку статеву активність чоловіка/жінки вважають нормою?

– Все індивідуально, залежить від багатьох чинників. Для декого із чоловіків й тричі на день – норма, якщо це сприймається як робота. (Посміхається – авт.). Але якщо йдеться про середньостатистичну фізіологічну норму – двічі на тиждень аби організм відновився й секс був продуктивним.

– Страх тривалих відносин, шлюбних стосунків – це сексопатологія чи ні?

– Статева культура закладається у родині: як батько й мама спілкуються між собою, як вони відповідають на ті чи інші запитання дітей. Донька чи син спостерігають ці відносини й, якщо вони позитивні, переносять їх у свої стосунки. Теми – «чайлд фрі», відносин без зобов’язань, батьків-одинаків актуальні й активно обговорюються у суспільстві. Це виклик і для сексопатологів, із яким ми працюватимемо із настанням «мирного часу».

– Які ще виклики можна спрогнозувати по завершенні «воєнного стану» в країні?

– Із досвіду, це велика кількість розлучень серед військових й утворення нових сімей, «гаремне» життя на «дві родини». За створеного дефіциту чоловіків, статистика ендокринних порушень у жінок, які не мають стосунків, збільшиться. Продуктивний секс –  один із показників якості життя й порушення у статевих стосунках знижує складові життя.    

Спілкувалась Наталія Журбенко

ДОВІДКОВО.

Володимир Олександрович Іванов – завідуючий відділенням андрології та сексопатології Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. Пирогова. Головний сексопатолог, андролог управління охорони здоров’я Вінницької області. Заслужений лікар України із 2002-го року.