Категорія: Новини

Після скарги журналіста працівник Вінницького об’єднаного міського ТЦК та СП, який скаржився на головний біль, повернувся до роботи без ознак нездужання. Про це – у відповіді тимчасового керівника установи.  

У Вінницькому об’єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки стався випадок, який викликав активне обговорення серед місцевих жителів. Працівник установи, який приймав громадян і скаржився на сильний головний біль та погане самопочуття, несподівано «одужав» після втручання журналіста. 

“Чоловік виглядав виснаженим, обличчя червоне, опухле, він періодично скаржився на головний біль та втому, однак залишався на робочому місці”, – коментує журналіст, який відвідав прийом. 

Звісно, журналіст зацікавився ситуацією і cкерував офіційну заяву до керівництва установи. У заяві наголосив, що працівник, який почувається зле, не повинен контактувати з великою кількістю людей, а керівництво має забезпечити належні умови праці та медичний контроль. 

Не минуло й тижня, як виконуючий обов’язки командира ТЦК відзвітував: “…викладені Вами припущення не знайшли свого підтвердження…”.  

Алілуйя! Офіційна заява журналіста подіяла краще за ліки.  

Водночас, оскільки журналіст не був присутнім на розгляді власної скарги бо… просто не покликали та розглядали “кулуарно”, залишаються нез’ясованими питання:  

• наскільки серйозними були скарги на стан здоров’я працівника? 

• чи направду проводилася службова перевірка після звернення журналіста? 

Експерти Держпраці нагадують, що працівники державних установ, які мають симптоми захворювання або погане самопочуття, повинні проходити медичний огляд та за потреби тимчасово відсторонюватися від роботи. Особливо це важливо у місцях, де щодня приймають велику кількість громадян, як то у Вінницькому об’єднаному міському ТЦК та СП. 

Ця історія вже викликала резонанс та стала приводом для жартів про «цілющу силу журналістських запитів». 

У Вінницькій обласній державній адміністрації (отримала повноваження військової у зв’язку із введенням “воєнного стану” в Україні – авт.) нічого не знають про… “кількість та якість” вінницьких міських воєнкомів із 2019-го року і по сьогодні. Таку відповідь отримано на офіційний запит журналіста. 

“…Ваш запит в межах компетенції надіслано для задоволення Вінницькому обласному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки”, – констатує заступник начальника обласної військової адміністрації Денис Столяренко.  

Для тих, хто хоч раз прочитав Закон України “Про доступ до публічної інформації”, така відповідь – справжній шедевр бюрократичного жанру: багато слів, офіційний стиль – і жодної конкретики там, де вона найбільше потрібна. Здавалося б, просте питання: хто ж у Вінниці виконував функції військкомів із 2019-го і по сьогодні? Адже після славнозвісного хабаря у 10 тисяч доларів, про який писав журналіст на сайті “20 хвилин”, про міських керманичів мобілізаційними процесами майже ніхто не чув і на очі їх не бачив. Хоча, ця посада передбачає публічність і періодичні звіти про результати роботи у медіа. Громадяни України мають право знати за що працівники та військовослужбовці ТЦК та СП отримують грошове забезпечення.  

Але повернемось до відповіді ВОВА, що виявилася схожою на квест без фіналу. Запит переадресовано, строки визначено. 

“…відлік строку розгляду запиту… починається з дня отримання запиту належним розпорядником”, – запевняє Д. Столяренко і… не вказує обов’язкову інформацію, а саме – дату переадресації запиту!  

Складається враження, що система працює як годинник, але стрілки цього годинника просто не показують час. Або як кажуть прості українці: «Якщо довго шукати відповідь у паперах, можна знайти… тільки нові папери». І ця ситуація чудово ілюструє народну мудрість.  

Адже замість чіткої інформації маємо класичний приклад «перекладання відповідальності» — коли питання мандрує кабінетами, наче турист у відпустці.  

І тут виникає логічне питання: якщо навіть військова адміністрація не може чітко сказати, хто сьогодні виконує ключові функції у місті, то хто тоді це знає?   

За ст. 15 ЗУ “Про правовий режим воєнного стану”   – повноваження військових адміністрацій прописано чітко – мати, зберігати зазначену інформацію. Тож, можливо, відповідь десь є. І можливо її дадуть у ВОТЦК та СП. Іронія у тому, що в часи, коли все має бути максимально чітко і злагоджено, маємо класичне українське – «переадресовано».  

Бо, як не крути, а іноді здається, що найточніша відповідь звучить так: «Ми не знаємо, але обов’язково відповімо… колись». 

Наталія Журбенко, журналістка 

 РЕКОМЕНДУЄМО ДЛЯ ПРОЧИТАННЯ

Бойові дії у Вінниці не велись? Відповідь виконкому Вінницької міської ради – СПІНОЗА

Вінниччани, які із початком “воєнного стану” проживають у місті сталим побитом, пережили ракетний удар 14 липня 2022 року і атаку безпілотників 24 березня 2026 року – не є учасниками бойових дій. І це незважаючи на маштабні руйнування локального характеру важливих міських об’єктів, загальну небезпеку, людські жертви і сумлінне виконання городянами заходів громадської безпеки і цивільного захисту. Таку відповідь на запит журналіста ГО “СПІНОЗА” надали у виконавчому комітеті Вінницької міської ради. 

“Чинним законодавством України не передбачено надання статусу учасника бойових дій мешканцям громади, які опинились у епіцентрі бойових атак”, – констатують чиновники міської ради. 

Тобто, на четвертому році фізичної й морально-психологічної трагедії, яку переживають вінничани щодень, депутатський корпус Вінниці ні разу не виступив із ініціативою захисту інтересів городян і виправлення законодавчої прогалини. Мовчання зберігає і громадський сектор. 

Втім, як інформувало інформаційне джерело, наближене до політичних кіл країни, відповідну законодавчу ініціативу може внести і міський голова Сергій Моргунов, затвердивши колегіальним рішенням сесїї відповідне звернення до колег із Верховної Ради України чи бодай до ВОВА, чи Вінницької облРади. 

Але цього не сталось дотепер. 

Фішингова атака на скидання паролю адміністратора сайту ГО «СПІНОЗА», яку сайт пережив днями і яку вже встигли охрестити «Дідос-америкос», стала яскравим прикладом того, як кіберзловмисники іноді працюють за принципом: “а давайте натиснемо всі кнопки одразу — може, щось та й вийде”.

Сценарій доволі класичний. Днями на наш сайт посипалися масові запити на скидання паролю адміністратора. 

“Атакували активно, наполегливо впродовж тижня. За характером кібератаки це нагадувало «флешмоб ботів»”, – прокоментувала голова Правління ГО “СПІНОЗА”, журналістка Наталія Журбенко. 

Як вдалось встановити адміністраторам сайту, IP-адреси, з яких надходили ці запити, переважно ідентифікувалися як американські та німецькі (окремі фотоскріни додаємо – ред.).

“Звісно, це не означає, що хтось, наприклад, у Каліфорнії прокинувся з думкою “а чи не атакувати сьогодні «СПІНОЗУ»?”. Швидше за все, маємо справу з VPN, проксі або ботнетами, які просто вдало “прикинулися” мешканцями США”, – переконана журналістка Наталія Журбенко.

Паралельно з цим «технічним шоу» йшла класика жанру — фішингові повідомлення. Адміністратору надходили листи в стилі “терміново підтвердіть скидання паролю, інакше все пропало!”, де єдине, що справді могло “пропасти” — це контроль над акаунтом у разі переходу за підробленим посиланням.

«Дідос-америкос» у підсумку виглядає як суміш наполегливості, автоматизації та трішки наївної віри зловмисників у те, що кількість обов’язково перейде в якість. Але водночас ця історія ще раз нагадує: навіть якщо атака виглядає трохи кумедно, наслідки можуть бути цілком серйозними.

“Базові речі кібергігієни — багатофакторна автентифікація, обмеження кількості запитів на скидання паролю та уважність до листів — залишаються найкращим способом сказати будь-якому DDoS-америкос: “сьогодні не твій день”, – звертає увагу один із членів ГО “СПІНОЗА”, що знається на кібергігієні. 

З повагою до наших добросовісних читачіа,

редакція сайту ГО “СПІНОЗА”

У кожного дитсадка є своя супергероїня. Її пізнають не за дрес-кодом, а за вміння одночасно заспокоїти з десяток “драконів”, переконати, що манна каша – то делікатес і розповісти повчальну казку, яку діти перекажуть вдома батькам. Знайомтесь –  практичний психолог, – Наталія Горобчук. Хоча… екс-завідувачку комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад №35 Вінницької  міської ради» знають чи не усі вінничани. Понад 40 років вона тримає цей маленький всесвіт у рівновазі – із усмішкою, гумором і запасом терпіння, що, повірте, набагато більший за територію будь-якого дитячого майданчика. 

фото надано з архіву Н.С. Горобчук

– Наталіє Семенівно, у Вас величезний досвід роботи із  дошкільнятами. Давайте порівняємо, як змінились діти 2000-х і сьогодні? 

Діти сучасності відрізняються незалежною поведінкою, краще відчувають “кордони”, відстоюють їх та більш емоційно чутливі. Довелось кардинально змінити педагогічні методи та прийоми, індивідуальний підхід до кожної дитини. У буквальному сенсі виборюємо увагу малечі цікавими щоденними справами. Не кожен педагог зараз може відчути й адаптуватись до новацій у педагогічних підходах – тому так багато вакансій у нашій сфері дошкільної освіти та виховання. Але ж яке цікаве це нове покоління! Гаджетозалежні – враження, що вміння користуватись мобільними пристроями у них закладено на генетичному рівні. Технічний прогрес спрацював у розвитку правої півкулі, але ліва, що відповідає за  аналітичне мислення, мовленнєві навички, запам’ятовування  інколи відстає. З дошкільниками проводиться велика робота для всебічного розвитку і на вдячність – безумовна любов і довіра. Це, направду, висока ціна за нашу непросту працю.  А ще сучасним дітям притаманна висока еко-свідомість: значне підвищення рівня екологічної обізнаності; враження, що це покоління вже народилось із розумінням свого майбутнього, важливості збереження навколишнього середовища. Їм цікаві питання природничі, пов’язані із екологією, змінами клімату, правильним харчуванням, здоров’ям. Парадоксально, але – довгожительствотеждлянихтематоп.

– Вважаєте, ці риси мимоволі сформував нинішній “воєнний стан” у країні? І чи відслідковуєте збільшення страхів, тривожності, агресії у сучасних дошкільнят? 

Безумовно. Окремо формуємо план роботи із такими дітками та приділяємо їм підвищену увагу. Страхи, здебільшого, пов’язані ізвоєнним станом: сигнал тривоги і швиденько біжимо в укриття. Підвищені заходи безпеки – це завжди стрес, навіть для дорослих із досвідом. А йдеться про дітей.

– Як батькам розпізнати ці ознаки стресу або травматизації?

Спостерігати за звичайною поведінкою: як дитина їсть, спить, у які ігри грає. І якщо помічено відхилення у дитячій поведінці – корегувати спільно із педагогом. На жаль, батьки інколи намагаються приховати діагноз дитини з ментального здоров’я. Але не слід боятися особливостей – у дошкільному віці більшість так званих “відхилень” швидко виправляються педагогічною корекцією та розвитком навичок соціальної адаптації. Наприклад, агресія раніше відзначалась дуже рідко – хіба що у родинах, де дитина це змалку спостерігала і копіювала деструктивну поведінку. Зараз дітки, навіть дуже маленькі, виявляють такі риси і ми працюємо із ними за спеціальною програмою. 

– Чому, на Вашу думку, батьки так вчиняють? Це недовіра до педагогів, відсутність просвітництва від лікарів, що не роз’яснюють наслідки ігнорування процесів, чи власні страхи, за “не таку” дитину? 

Думаю, є недопрацювання медиків і страхи батьків, які чомусь вважають, якщо ментальний діагноз прописати у документах до дитсадка, то дитині десь це може зашкодити. У результаті – відсутність у нас потрібної інформації ускладнює освітній процес. Не слід боятись особливостей дитини, варто проговорювати наявні складнощі аби ми вносили корективи у її розвиток за допомогою сучасних і дієвих методів психолого-педагогічної  корекції. Хто це із батьків розуміє, має хороші результати. До школи малеча йде соціально адаптованою, вміє регулювати власні емоції, сприймати навчальний матеріал і має потрібні навички для ефективного спілкування. Зараз приділяється увага до відкриття інклюзивних груп у дитячих садочках і це добре, бо потрібно особливим дітям.

– Які методи або підходи допомагають підтримати ментальне здоров’я дошкільнят у період воєнного стану? 

Гра. Програємо складні ситуації спочатку з педколективом, а потім вирішуємо, що оптимально. Допомагають ігри на розпізнавання та опанування емоцій. На фізкультхвилинках пропонуємо діткам міцно стиснути кулачки, потупати ніжками аби “затупати” свій поганий настрій. Малюки сміються, повторюють рухи, емоції грають на обличчях і все зайве, що заважає, виходить само по собі. Дитина має навчитись розпізнавати свої емоції, називати їх, “ловити” небажані та відпрацьовувати.Відчуттябезпеки,любові,повагидо індивідуальності, ігрові методики змінюють поведінку маленьких “агресорів”. Навіть змінюються батьки, які дослухаються до наших рекомендацій.

фото надано з архіву Н.С. Горобчук

– Чи можуть наслідки пережитого за цих чотири роки воєнного стану негативно впливати на розвиток дитини в майбутньому? Як цьому запобігти на Вашу думку? 

• Наш педколектив робить максимум, щоб нове покоління так зване “Альфа” відчуло любов, турботу аби нести у цей світ позитив і добро. Велика увага приділяється розвитку мовлення. Адже коли дитина правильно комунікує, звичайно, вона краще розвивається, їй легше навчатись у школі, будувати стосунки і дружні зв’язки. Шкода, що у нашому дошкільному закладі не має логопеда – відчувається потреба у фахівцеві, зараз мовлення у діток страждає. Є тенденція мислення “нового покоління” випереджає мовлення. А, не знаючи рідної мови, важко вчити іноземну. Втім, виконуючи вимоги нового Закону про дошкільну освіту, з 1 вересня 2026 року активно запроваджується обов’язкове вивчення англійської мови старшими дошкільниками. Є педагоги, що мають відповідну спеціальність. Загалом, пишаємось нашими випускниками, яких із задоволенням приймають школи міста.

 Дякую за змістовне інтерв’ю. 

Спілкувалась Наталія Журбенко 

P.S. Наталія Горобчук – переможниця конкурсу «Людина року-2010», переможниця міського освітнього конкурсу «Подільська Вікторія» у 2014 та 2016р., авторка багатьох навчально-методичних посібників, які стали переможцями міжнародних конкурсів (2009, 2011, 2012, 2013, 2022, 2026 р.)     

Нагороджена:  дипломом Верховної Ради України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України», нагрудним знаком «Софія Русова», нагрудним знаком «Василь Сухомлинський», лауреат Премії Верховної Ради України.  

Авторка наукової роботи:

Як багаторічний адміністратор, розвивала оздоровчі методики, санаторний напрям закладу, проводила методичну роботу на рівні міста. 

Громадська організація «Паросток» реалізує проєкт «Голос доступності», метою якого є залучення людей з інвалідністю до громадського життя та подолання проблеми недоступності громадських просторів через створення онлайн-курсу про безбар’єрність.

Фотоколаж надано проєктантами

Але реалізація якісних освітніх і соціальних проєктів неможлива без сильної, згуртованої та підготовленої команди. Саме тому важливою складовою проєкту є не лише створення продуктів і впровадження ініціатив, а й системне зміцнення організаційної спроможності. Березень став періодом інтенсивної внутрішньої роботи, під час якої команда ГО «Паросток» мала змогу зосередитися на власному розвитку, відновленні ресурсу та підвищенні професійних навичок. Детальніше про внутрішню роботу команди — від керівниці проєкту:

Поки тривають фінальні етапи підготовки онлайн-курсу, ми використовуємо цей час для навчання, переосмислення підходів і посилення внутрішніх процесів. Це дозволяє не лише якісніше підготуватися до запуску навчальної програми, а й забезпечити її подальшу сталість і ефективність. Важливим елементом цього процесу стала психологічна підтримка команди. Арт-терапевтичні зустрічі створили безпечний простір для емоційного розвантаження, рефлексії та відновлення внутрішнього ресурсу. У складних умовах, у яких сьогодні працює громадський сектор, турбота про ментальне здоров’я є не розкішшю, а необхідністю. Вже другий місяць поспіль ми маємо можливість отримувати індивідуальні консультації та брати участь у групових психологічних зустрічах. Такі практики дозволяють знижувати рівень напруги, зберігати працездатність і підтримувати здорову командну динаміку.

Не менш важливою складовою стала участь у тренінгу з надання першої домедичної допомоги. У кризових ситуаціях, при травмах або інших невідкладних обставинах, коли важливою є кожна дія для підтримки життя, базові навички реагування є необхідними не лише для фахівців екстрених служб, а й для представників громадського. Практичне відпрацювання алгоритмів дій у критичних ситуаціях допомогло команді не лише здобути нові знання, а й відчути впевненість у власній здатності діяти швидко та відповідально. Це також дало нам змогу відчути практичну колективну взаємодію, підвищити не лише знання, а й довіру один до одного. 

Окрему роль у зміцненні організаційної спроможності відіграли сесії зі стратегування. Вони дали можливість команді системно подивитися на власну діяльність, визначити пріоритети, уточнити цілі та узгодити подальші кроки розвитку. Стратегічне планування дозволяє не лише ефективніше використовувати наявні ресурси, а й діяти більш послідовно та впевнено в умовах невизначеності, – підсумовує Олена Омельченко.

Сучасні виклики також вимагають освоєння нових інструментів. Саме тому важливим доповненням до навчання став дводенний тренінг із використання штучного інтелекту в роботі. Команда мала змогу ознайомитися з можливостями застосування ШІ для оптимізації процесів, підготовки матеріалів і щоденних робочих задач. Водночас особлива увага приділялася етичним аспектам і доцільності використання таких інструментів, що є важливим для відповідальної та якісної роботи в громадському секторі. З огляду на те, що головним напрямком проєкту є розробка навчального курсу «Голос доступності», із вбудованим АІ-помічником для зручності навчання, усім членам команди потрібно було ближче познайомитися з новітніми можливостями технологій.

Фотоколаж надано проєктантами

Усі ці активності об’єднує спільна мета – посилення команди як ключового ресурсу змін. Адже саме від людей, їхньої компетентності, стійкості та взаємопідтримки залежить, наскільки ефективно впроваджуються ініціативи та якого результату вдається досягти. І тут не можливо не відзначити роль Mercy Corps, завдяки саме їхньому сприянню ці процеси стали можливими. Важливість такої комплексної підтримки перевищує просто заплановані в межах фінансування окремі заходи – вона охоплює комплексний підхід до розвитку: від професійного навчання до турботи про психологічний стан виконавців проєкту. Саме таке розуміння потреб громадського сектору дозволяє створювати не короткострокові рішення, а довготривалі зміни. Ці кроки показали, що підготовчі етапи – це не пауза в роботі, а важливий період накопичення ресурсу. Це час, коли команда зміцнюється зсередини, щоб надалі працювати ще ефективніше, впевненіше та стійкіше. Розвиток громад починається з розвитку людей, які в них працюють. І саме комплексна підтримка команди є тим фундаментом, на якому будуються якісні, відповідальні та перспективні ініціативи.

Цей проєкт реалізується за підтримки Mercy Corps; однак виражені точки зору не обов’язково відображають офіційну позицію Mercy Corps.

Публікація стала можливою завдяки багаторічній керівниці ГО “Паросток”, волонтерці ГО “СПІНОЗА” – Ірині Саранчі

Громадська організація «Паросток» реалізує проєкт «Голос доступності», метою якого є залучення людей з інвалідністю до громадського життя та подолання проблеми недоступності громадських просторів через створення онлайн-курсу про безбар’єрність.

Фотоколаж надано проєктантами

Але реалізація якісних освітніх і соціальних проєктів неможлива без сильної, згуртованої та підготовленої команди. Саме тому важливою складовою проєкту є не лише створення продуктів і впровадження ініціатив, а й системне зміцнення організаційної спроможності. Березень став періодом інтенсивної внутрішньої роботи, під час якої команда ГО «Паросток» мала змогу зосередитися на власному розвитку, відновленні ресурсу та підвищенні професійних навичок. Детальніше про внутрішню роботу команди — від керівниці проєкту:

Поки тривають фінальні етапи підготовки онлайн-курсу, ми використовуємо цей час для навчання, переосмислення підходів і посилення внутрішніх процесів. Це дозволяє не лише якісніше підготуватися до запуску навчальної програми, а й забезпечити її подальшу сталість і ефективність. Важливим елементом цього процесу стала психологічна підтримка команди. Арт-терапевтичні зустрічі створили безпечний простір для емоційного розвантаження, рефлексії та відновлення внутрішнього ресурсу. У складних умовах, у яких сьогодні працює громадський сектор, турбота про ментальне здоров’я є не розкішшю, а необхідністю. Вже другий місяць поспіль ми маємо можливість отримувати індивідуальні консультації та брати участь у групових психологічних зустрічах. Такі практики дозволяють знижувати рівень напруги, зберігати працездатність і підтримувати здорову командну динаміку.

Не менш важливою складовою стала участь у тренінгу з надання першої домедичної допомоги. У кризових ситуаціях, при травмах або інших невідкладних обставинах, коли важливою є кожна дія для підтримки життя, базові навички реагування є необхідними не лише для фахівців екстрених служб, а й для представників громадського. Практичне відпрацювання алгоритмів дій у критичних ситуаціях допомогло команді не лише здобути нові знання, а й відчути впевненість у власній здатності діяти швидко та відповідально. Це також дало нам змогу відчути практичну колективну взаємодію, підвищити не лише знання, а й довіру один до одного. 

       Окрему роль у зміцненні організаційної спроможності відіграли сесії зі стратегування. Вони дали можливість команді системно подивитися на власну діяльність, визначити пріоритети, уточнити цілі та узгодити подальші кроки розвитку. Стратегічне планування дозволяє не лише ефективніше використовувати наявні ресурси, а й діяти більш послідовно та впевнено в умовах невизначеності, – підсумовує Омельченко Олена.

Фоьлколаж надано проєктантами

Сучасні виклики також вимагають освоєння нових інструментів. Саме тому важливим доповненням до навчання став дводенний тренінг із використання штучного інтелекту в роботі. Команда мала змогу ознайомитися з можливостями застосування ШІ для оптимізації процесів, підготовки матеріалів і щоденних робочих задач. Водночас особлива увага приділялася етичним аспектам і доцільності використання таких інструментів, що є важливим для відповідальної та якісної роботи в громадському секторі. З огляду на те, що головним напрямком проєкту є розробка навчального курсу «Голос доступності», із вбудованим АІ-помічником для зручності навчання, усім членам команди потрібно було ближче познайомитися з новітніми можливостями технологій.

Усі ці активності об’єднує спільна мета – посилення команди як ключового ресурсу змін. Адже саме від людей, їхньої компетентності, стійкості та взаємопідтримки залежить, наскільки ефективно впроваджуються ініціативи та якого результату вдається досягти. І тут не можливо не відзначити роль Mercy Corps, завдяки саме їхньому сприянню ці процеси стали можливими. Важливість такої комплексної підтримки перевищує просто заплановані в межах фінансування окремі заходи – вона охоплює комплексний підхід до розвитку: від професійного навчання до турботи про психологічний стан виконавців проєкту. Саме таке розуміння потреб громадського сектору дозволяє створювати не короткострокові рішення, а довготривалі зміни. Ці кроки показали, що підготовчі етапи – це не пауза в роботі, а важливий період накопичення ресурсу. Це час, коли команда зміцнюється зсередини, щоб надалі працювати ще ефективніше, впевненіше та стійкіше. Розвиток громад починається з розвитку людей, які в них працюють. І саме комплексна підтримка команди є тим фундаментом, на якому будуються якісні, відповідальні та перспективні ініціативи.

Цей проєкт реалізується за підтримки Mercy Corps; однак виражені точки зору не обов’язково відображають офіційну позицію Mercy Corps.

Публікація стала можливою завдяки сприянню та партнерству багаторічного керівника ГО “Паросток”, а також волонтерці ГО “СПІНОЗА” –  Ірині Саранчі

У Вінниці вести бізнес, що по мінному полю йти. Не вірите? На доказ – реальні судові справи. Так, Вінницький окружний адміністративний суд, підтримавши у спорі Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, покарав місцеву cтоматологічну клініку “ПРІОР” за рекламу… яку ніби-то клініка й не замовляла?!

Як так сталось, можна прочитати у рішенні від 21 березня 2019-го року у справі № 120/283/19-а, із яким можна ознайомитись ТУТ, а ми розповімо подробиці. 

Фото зі сторінки стоматклініки “Пріор”

У 2018 році на зупинці громадського транспорту по вулиці Соборній з’явилася реклама стоматологічної клініки «Пріор». Здавалося б – що може піти не так? Білосніжні посмішки, сучасні методи лікування, профілактика, діагностика… усе як годиться. 

Але закон — штука принципова. І він любить дрібний шрифт. Точніше — не дрібний. 

📏 15% площі, які вирішують долю банера 

Згідно із Законом України «Про рекламу», якщо ви рекламуєте методи лікування, діагностики чи профілактики, у вашій рекламі обов’язково має бути попередження: 

«Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я» 

І не просто бути. А займати не менше 15% площі всієї реклами. 

Не 5%. 
Не «десь внизу маленькими буквами». 
А повноцінні 15%. 

Саме цього, на думку Держпродспоживслужби, у вінницькому банері й не вистачило. 

📸 Фото є, попередження – не дуже  

8 листопада 2018 року посадовці склали протокол №042. Порушення зафіксували фотозйомкою. На рекламній конструкції — клініка є. А от попередження — або відсутнє, або не займає потрібних 15%. 

Крім того, з’ясувалося, що дозвільні документи на розміщення цієї реклами у Департаменті архітектури та містобудування Вінницької міської ради були відсутні. 

Міська рада у відповідь на запит підтвердила: 

• розміщувач — ПП «Центр-Плюс» 

• замовник — стоматологічна клініка «Пріор» 

🤷‍♂️ «Ми нічого не замовляли» 

Клініка у відповідь заявила: ми рекламу не замовляли, договорів не укладали, грошей не платили, актів не підписували. 

Аргумент серйозний. Але суд підійшов до питання просто: якщо на білборді реклама саме цієї клініки — логічно припустити, що зацікавлена в ній саме вона. 

А ще є офіційна відповідь виконкому міської ради, де клініку вказано як замовника. 

⚖️ Суд: процедура витримана, штраф законний 

8 січня 2019 року Держпродспоживслужба винесла рішення №001 — штраф 5083 грн. 

Клініка звернулася до суду з вимогою скасувати рішення. Аргументи стосувалися порядку перевірки, процедури контролю, фотофіксації та застосування законодавства. 

Але 21 березня 2019 року Вінницький окружний адміністративний суд постановив: 

У задоволенні позову відмовити. 

Суд дійшов висновку, що: 

• процедура розгляду справи була дотримана, 

• фото є належним доказом, 

• повноваження у Держпродспоживслужби були, 

• відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. 

Іншими словами — 15% попередження важать більше, ніж здається. 

🦷 Мораль для бізнесу 

Ця історія — класичний приклад того, як дрібна деталь у рекламі може коштувати кілька тисяч гривень і судового процесу. 

У медицині важлива точність. 
У рекламі медицини — ще більше. 

Бо якщо забути про 15% площі — можна отримати 100% штраф. 

Проте, нез’ясованими для незаангажованого читача залишається низка питань.

♦ По-перше, якщо “Пріор”, як стверджує, не замовляв рекламу, хто це зробив від його імені?

♦ По-друге, чому, отримавши несправедливий штраф, засновники стоматбізнесу не звернулись до правоохоронців за фактом шахрайства?

♦ По-третє й найголовніше, невже працівники фірми, що виготовила недобросовісну рекламу, не знали про діюче законодавство України? Чи це навмисна “підстава” стоматологів? 

P.S.  Редакція сайту готова оприлюднити думку усіх учасників цієї невигаданої історії, що схожа на сюр. 

Публікація підготовлена за допомогою ШІ. 

Ще у серпні минулого року на сайті Вінницької ОВА розмістили публікацію “У Вінницькій обласній лікарні імені Миколи Пирогова запрацює новий апарат МРТ”.  Час минає, а доступу до магнітно-резонансного томографу пацієнти так і не отримали через низку причин, пов’язаних із керівництвом закладу.

На фото заступник директора Департаменту охорони здоров’я та реабілітації ВОВА Сергій Лавренюк

• Апарат змонтовано у серпні, проводяться роботи з оформлення відповідних дозвільних документів та здачі в експлуатацію. Зараз працюємо у тестовому режимі, фахівці проходять навчання, відпрацьовують навички, – прокоментував  ситуацію станом на 18 лютого 2026-го року заступник директора Департаменту охорони здоров’я та реабілітації ВОВА Сергій Лавренюк.  

По факту те саме влітку озвучила Перша заступниця начальника ОВА Наталя Заболотна.  На фотоілюстрації до серпневого повідомлення вона позує на фоні томографу поруч із головлікарем КНП “Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова ВОР” Василем Паненко.  

Фото з сайту ВОВА

Але пацієнти й надалі звертаються будь-де, де є томографи у  Вінниці – процедура запису навіть “наперед” ускладнена і незрозуміла. Тому на обстеження доводиться йти до приватних медзакладів, де, за словами працівників, у лютому цього року спостерігається “наплив” клієнтів. Вартість приватних послуг складає від 2000 грн. Ціни можна порівняти на сайтах лікарень.  

Отож, обіцяних медичних гарантій по МРТ “Пироговка” поки що не дає. Так під час воєнного стану втілюються мрії наших обласних керманичів.  

Довідково. За статистикою, наданою ВОВА, у медзакладі щоріч проходить обстеження і лікування понад 31 тисяча пацієнтів.  

Окопні свічки за останні роки стали майже символом волонтерської допомоги: їх масово виготовляють у тилу, передають на фронт, про них пишуть у соцмережах як про просте й ефективне рішення для обігріву та приготування їжі. Проте шкода окопних свічок для здоров’я людини є загальновідомим фактом, про який говорять значно рідше. Особливо відчутними ці наслідки стають для дихальної системи, що автоматично перетворює окопні свічки на ще одне джерело додаткової роботи для пульмонологів.

Основна проблема полягає в продуктах згоряння. Окопні свічки зазвичай виготовляють із парафіну, картону та підручних матеріалів, які не призначені для використання в закритих або напівзакритих просторах. Під час горіння вони виділяють чадний газ, дрібнодисперсний пил, сажу, а також леткі органічні сполуки. У бліндажах, укриттях чи наметах ці речовини швидко накопичуються, адже вентиляція там обмежена або відсутня.

Регулярне вдихання таких продуктів згоряння подразнює слизові оболонки дихальних шляхів, провокує кашель, задуху, відчуття печіння в грудях. Для людей із вже наявними захворюваннями легень — бронхіальною астмою, хронічним бронхітом — окопні свічки можуть стати тригером загострень. Навіть у здорових військових тривале використання таких джерел тепла підвищує ризик розвитку хронічних запальних процесів у легенях. 

Окремої уваги заслуговує чадний газ. Він не має запаху й кольору, тому отруєння часто відбувається непомітно. Легкі форми супроводжуються головним болем, слабкістю, нудотою, а важчі можуть призводити до втрати свідомості й ураження внутрішніх органів. Для пульмонологів це означає збільшення кількості пацієнтів із незрозумілими на перший погляд респіраторними скаргами, які потребують додаткової діагностики та лікування. А для працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій – невтішну статистику отруєнь. 

У довгостроковій перспективі масове використання окопних свічок формує ще одну проблему: накопичений вплив шкідливих речовин. Сажа та дрібні частинки осідають у бронхах і альвеолах, знижуючи функцію легень. Це може проявлятися роками потому, коли люди звертаються до лікарів із хронічною задишкою та зниженням толерантності до фізичних навантажень.

Таким чином, окопні свічки – серйозний фактор ризику для здоров’я. Пульмонологи констатують зростання кількості пацієнтів, складніші клінічні випадки та необхідність працювати з наслідками, яких можна було б частково уникнути. Усвідомлення цієї шкоди як загальновідомого факту є важливим кроком до пошуку безпечніших альтернатив обігріву та зменшення навантаження на медичну систему в майбутньому.

На сторінці МОЗ України за запитом “чадний газ” міститься щонайменше 13 публікацій про щомісячні випадки отруєння та профілактику здоров’я

Підготовлено за допомоги ChatGPT