Очільник українських психіатрів закликає до очищення галузі від нечесних лікарів

 

Семен Глузман – всесвітньо відомий психіатр, випускник Вінницького медичного інституту (нині – університету), Президент Асоціації психіатрів України, один із авторів Закону України «Про психіатричну допомогу». З унікального 50-річного досвіду і накопиченої документальної бази, готової до оприлюднення, він вбачає необхідність очищення галузі від нечесних лікарів, які залишились нам у «спадок» від радянської системи. Подробицями новацій у вітчизняній психіатрії та плану дій задля збереження психічного здоров’я українців, він поділився із сайтом ГО «СПІНОЗА».

«Каральні» діагнози і лікарські помилки – проблема не «вичищеної» радянської науки і практики в українській медицині

Семене Фішелевичу, психіатрія – наука не точна. Психіатр пише висновок виключно на підставі клінічної картини і власного досвіду. «Аналізу на шизофренію» не існує. Чи не передбачає така висока частка суб’єктивізму високу ступінь лікарських помилок у встановленні психіатричних діагнозів?

— У нашій сфері доказова база не має такої долі достовірності, як, наприклад, у кардіохірургів – це зрозуміло. Але є певні критерії для діагностики. У радянські часи діагноз «шизофренія» ставили будь-кому, незгодному із системою, тим, хто виступав проти диктатури та свавілля влади. Це був спосіб позбавитись «незручних» людей, один із репресивних методів медицини. Прізвища психіатрів-«катів» у нашому середовищі знали поіменно. Головним був академік Андрій Снєжнєвський – саме він винайшов концепцію так званої млявої шизофренії і використовував психіатрію як потужний інструмент психологічного знищення людей у СРСР…

На зміну синдромологічному лікуванню у психіатрії прийшов сучасний нозологічний підхід. Для діагностики захворювання мають бути присутні певні морфологічні зміни на рівні фізіології, ураження ділянки головного мозку чи нервової системи в цілому. Тобто, ми виявляємо першопричину захворювання і від нього будуємо систему реабілітаційних заходів.

На жаль, українська система психіатрії, здебільшого, архаїчна – маємо спадок радянщини. Дотепер працюють «старі кадри», яким не цікаві сучасні тенденції, вони нічого нового не читають, не засвоюють і не хочуть знати й застосовувати. Вважаю, таким потрібно подумати щодо профорієнтації. Слід позбавитись нечесних лікарів у психіатрії, які використовують власне службове становище і не дбають про здоров’я і соціалізацію своїх клієнтів. Я із колегами з-за кордону неодноразово намагався зламати «каральну» систему зсередини. Започаткував підготовку медичних сестер з урахуванням специфіки галузі за сучасними стандартами. Але, повертаючись після навчання у свій регіон, люди потрапляли у неготове до кардинальних змін середовище – їх змушували жити за законами системи або звільняли. Тому переконаний, що зміни потрібні на рівні місцевих громад – від комплектування штату лікарів до впровадження поетапної реабілітації кожного клієнта медзакладу до максимального рівня відновлення його здоров’я. Це можливо лише шляхом навчання й перенавчання, адже якщо на кафедрі працює погано думаючий професор-невіглас й результат буде відповідним. Починати потрібно навіть не з Президента чи міністра – від них залежить небагато, а з викладачів та широкої інформаційно-просвітницької роботи. Здебільшого, проблеми є із деякими «професорами». Тож, на мій погляд, «каральні» діагнози і лікарські помилки – проблема не «вичищеної» радянської науки і практики в українській медицині.

В Україні за політику у психушку вже не закривають, в більшості зловживання психіатрів мають економічний характер

— У Вас є статистичні дані про кількість випадків лікарських помилок психіатрів незалежної України?

— Через викриття такої «лікарської помилки» із етнічним українцем — генерал-майором СРСР Петром Григоренко (подробиці неодноразово публікувались у пресі – Авт.) я потрапив до в’язниці. Моя експертиза була перекладена декількома мовами й набула шаленого розголосу. Я став відомим у психіатричній спільноті і познайомився із багатьма дисидентами того часу. Навіть два тижні сидів у однієї камери із Василем Стусом та написав згодом про це книгу «Малюнки по пам’яті»

А щодо статистики лікарських помилок у незалежній Україні – її не оприлюднюють на загал. Хто цим займається і відслідковує таку інформацію, я не знаю – у нас в країні хаос із організацією і контролем… До нашої Асоціації за експертними висновками неодноразово звертались люди, яким було встановлено помилкові діагнози у зв’язку із зловживаннями окремих лікарів. Причини, здебільшого, були економічного характеру – позбавлення посад, житла, статків. І наша комісія у складі психіатрів, судового психолога і юристів допомагала цим людям… Пам’ятаю скандальну історію у Вінниці, коли правозахисник «наїхав» на прокурора – оприлюднив документи про корупцію у прокуратурі. Прокурор, не довго думаючи, зателефонував тодішньому головлікарю психіатричної лікарні ім. Ющенка і скористався «телефонним правом» тиску на головлікаря. Людину вже готували до примусової госпіталізації, але цей громадський діяч приїхав до нас і отримав заключення про відсутність будь-яких ознак психічних відхилень. Ще пригадую випадок – у селі на Вінниччині дві жіночки посперечались за межу. У тієї, що внаглу встановила паркан на чужій землі, син був у міліції. Тому ту, що не мала крутих родичів, упекли до вінницької «психушки». Ми цю жіночку «витягли»… Як правило, психіатри бояться передіагностики, оскільки це колегіальне порушення, що несе кримінальну і, відповідно, матеріальну відповідальність. А наша комісія цим займалась. Я розумів, що за моєю спиною багато пліткують, але мені було важливо допомагати людям. Загалом, було понад 10 000 звернень за 15-ть років і весь архів передано за кордон…

З досвіду скажу – в Україні за політику у психушку вже не закривають, в більшості зловживання психіатрів мають економічний характер: задля отримання фінансування від НСЗУ (Нацслужба здоров’я України – Авт.), необхідно підтвердити кількість ліжкомісць, «роздутих» штатів, закупівлю психотропів… Відтак, є потреба у збільшенні кількості клієнтів, що стоять на обліку у психіатричній лікарні. Непоодинокі і «квартирні» махінації заради житла та спадку «нахаляву».

Варто провести медичну ревізію у вже встановлених випадків інвалідизації аби виявити хибну діагностику та зменшити навантаження на бюджет України

— За кількістю людських працевтрат, психічні захворювання входять до п’ятірки «лідерів» з інвалідизації. Держпрограми профілактики ментального здоров’я в Україні не має, а сформована психіатрами громадська думка така, що психічно хворих вважають небезпечними для суспільства. Як змінити ситуацію на позитивну?

— Допоки в країні будуть займатись діагностикою медики, що практикують «шаманські методики» лікування за допомогою рамки для пошуку води… так-так, не смійтесь, був такий науковець, директор Інституту у Дніпрі… до тих пір існуватимуть «надумані» діагнози і «уявні» інваліди. Це – Україна. І ніхто з міністрів охорони здоров’я не зробив зауваження, нічого не вчинив задля усунення подібних «фахівців» від медицини… Не лікарі винні, що у психіатрії є виродки, які знущаються над клієнтами, обманюють, беруть з них шалені гроші і… працюють у державних клініках. Аби таких ситуацій не було, існують органи влади. На мій погляд, варто провести медичну ревізію у вже встановлених випадків інвалідизації аби виявити хибну діагностику та зменшити навантаження на бюджет України… Років 20-ть тому я отримав премію від американців, яку вирішив витратити на відкриття відділення з реабілітації за західними стандартами – без медикаментозних втручань, лише психотерапія. Через деякий час провів дослідження, що показало — дуже малий відсоток наших клієнтів знову потрапили до лікарні. І це – досягнення. За браком фінансування відділення закрито.

— МКБ-11 лише починає наповнюватись, але одна із змін – усунення всіх підтипів шизофренії (параноїдного, гебефренічного, кататонічного і т.ін.) через відсутність у них прогностичної достовірності чи користі у виборі лікування. Чи не означає ця тенденція «початку кінця» діагнозу, як вигаданого самими психіатрами?

Цілком можливо.

Найбільша проблема України – закупівля архаїчних, низької якості медикаментів, фактично, фармакологічного «сміття», від якого відмовились прогресивні країни

— Доведено — нейролептики, що застосовуються при психозах, шизофренії, провокують брадикінезію, деменцію та когнітивні порушення. У нас їх застосовують…

— Майже всі психіатричні медикаменти мають значні побічні дії. І найбільша проблема України – закупівля архаїчних, низької якості медикаментів, фактично, фармакологічного «сміття», від якого відмовились прогресивні країни. Більш того, звідкись беруться препарати, вже давно заборонені ВООЗ. Тиждень тому, я отримав документи від фахівців, які за кошти Світового банку зробили дослідження якості психофармакологічних препаратів, що розповсюджуються в країні і які застосовують на клієнтах у практиці психіатри. Я відіслав ці матеріали своєму колезі у Великобританії і він був у шоці. Дослідження ми обов’язково опублікуємо. Це жахливо не тому, що психіатри, які виписують ці препарати, поголівно негідники. Це жахливо тому, що люди, які відповідають за закупівлі – злочинці для власного народу, які свідомо шкодять його здоров’ю — держзакупівлі нав’язують нам найгірше!

-Як часто діагностується соціальна (професійна) дисфункція у психіатрів в Україні? Адже не таємниця, що особливості їх роботи призводять до професійної деформації.

— Така статистика не ведеться — нею ніхто не займається.

— Чи можливо, використовуючи психотехніки, довести будь-яку людину до психічного захворювання?

— Відправною точкою у радянській каральній психіатрії були методики перетворення людини на «суспільне сміття»: приниження, знецінення, цькування, нівелювання інтересів, застосування такого далекого від гуманності «лікування», як зв’язування, нейролептиків та інших психотропів, викликаючих звикання. І, нарешті, ізолювання до закритих закладів, що за специфікою сприяє репресивним практикам. Багато хто потрапляв у лікарню через конфлікт з оточенням, а не через те, що мав розлад чи потребував лікування. Психіатрія нерідко була маріонеткою злочинних режимів. Свого часу я написав статтю про зловживання психіатрією у СРСР, яку опублікували у спеціалізованому медичному виданні. На черзі матеріали про зловживання у психіатрії у незалежній Україні.

— Дякую за об’єктивність та правдивість.

Спілкувалась Наталія Журбенко

Фото взято з офіційної сторінки Президента АПУ Семена Глузмана у соцмережі Facebook

На Вінниччині розпочато діагностику та лікування «ковідофобії»

Вінниця Ковід

Що робити, щоб вас не спіткав психічний розлад від прочитаного та побаченого у соцмережах та офіційних засобах масової інформації про SARS-CoV-2 (COVID-19), знають у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І. Ющенка. Але широкої інформаційної кампанії з цього приводу у місцевій пресі фактично не має.

На думку психологів, серед основних чинників, що спричиняють страх перед захворюванням, є низька самооцінка, гіперчутливість, соціофобія, робота на межі власних можливостей. Про «ковідофобію» можуть свідчити нав’язливі дії у вигляді постійної дезінфекції рук аж до почервоніння та виникнення лущення, ритуали з обробки дезінфікуючими засобами усього, що попадає на очі, носіння захисної маски без об’єктивних на те причин (зовнішність, фетіш, специфіка роботи і т.ін.) чи наявних ознак респіраторних захворювань, постійні думки про зараження короновірусом, яких людина не в змозі позбутись самотужки.

Низька самооцінка проявляється, як правило, комплексом «сірої мишки» — намаганням бути непомітним, не виділятись, не привертати увагу, униканням контактів та конформною поведінкою. Цей фактор, а також особистісний страх критики, підвищена тривожність, іпохондрія, самоізоляція і сучасні тенденції інформпростору з нагнітання та «істерії» у медіа, формують у людей з низькою стресостійкістю зменшення радості від життя, пригнічені настрої, хронічний стрес і, як наслідок, постравматичний розлад – «ковідофобію». Виходить, вимушені заходи безпеки, відсутність елементарних знань з вірусології та недостатність інформаційно-просвітницької роботи із населенням, можуть продукувати страхи у значної частини соціуму.

Яку ж терапевтичну стратегію обрати, задля зменшення рівня власної тривожності? Фахівці рекомендують засвоїти елементи когнітивно-поведінкової терапії: навчитись визначати та чітко формулювати свою проблему, змінювати свою поведінку та реагування, вибудовувати альтернативні припущення, а також прогнози щодо дискомфорту. Тобто, умовно «прив’язати себе до реальності», зменшивши саморуйнівні ознаки і не лякатись своїх і, особливо, чужих страхів.

Психологи заспокоюють: підвищена тривожність, сформована штучно, під впливом зовнішніх факторів, зникає, як тільки ці фактори – біологічні, психологічні і середовищні — змінюються.

За статистичними даними наразі у Вінниці ковід фіксують майже щодень.

Публікація підготовлена за сприяння Вінницької обласної наукової медичної бібліотеки.  

Українські терапевти вважають половину захворювань надуманими

Понад 40% захворювань, які зафіксовані у статистиці за Міжнародною класифікацією хвороб -10 (МКХ-10) в Україні – надумані самими пацієнтами. Так вважають вітчизняні терапевти, акцентуючи на нагальності впровадження реабілітаційних заходів з метою максимального відновлення працездатності людей та зменшення навантаження на бюджети усіх рівнів.  

Тож як позбавитись недуг і підтримувати життєвий тонус розповіла вінницька фізтерапевтка, очільниця ГО «СПІНОЗА» Наталія Журбенко.

  • Ліки дорожчають, а побічні реакції від них викликають інші захворювання — що робити? Розпочати економити, підбираючи, за допомогою сімейного лікаря, розумну альтернативу. І карантин, як не парадоксально це звучить, — найкращий час, щоб приділити якнайбільше уваги собі і нарешті позбавитись багатьох недуг. Адже чисельні дослідження підтверджують, що ефективність лікування лише на 60% залежить від медиків, а 40% — це старання самого пацієнта, — каже фізтерапевтка.

Фахівці-психологи, у свою чергу, запевняють про, здебільшого, психосоматичний характер більшості захворювань. Є люди, яким стан «немочі» подобається: «завдяки» хворобі вони отримують більше уваги, турботи – від лікарів, близьких. Мало хто цікавиться саморозвитком аби усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки недуги: типова помилка пацієнта – заперечення навіть думки про те, що, окрім пігулок та процедур, потрібна допомога психолога.

Тому реабілітація має бути комплексною. Сучасні протоколи лікування вже виключають антибіотики при легких формах недуг. Натомість сімейні лікарі все частіше рекомендують своїм клієнтам підсилювати імунітет вітамінами і мікроелементами, яких не вистачає в організмі і… «менше гуглити свої симптоми».

  • Наша поведінка змінюється в залежності від дефіциту в організмі певних елементів – приміром, Вас починає «тягнути» на квашену капусту чи жирну рибу. У такий спосіб організм сигналізує про зміну бактеріальної флори шлунку та нестачу вітаміну Д, що міститься у риб’ячому жирі. Їжа може бути і є для нас ліками. Причому, досить ефективними: під час реабілітації  у санаторіях не дарма призначається дієтичне харчування. Навчитись прислухатись до потреб організму — легко. Наприклад, щоденне вживання 40 гр шоколаду, стимулюючи вироблення серотоніну – «гормону щастя», додасть позитиву у день, а калій, магній, фосфор, кальцій, мідь, цинк, залізо і вітаміни групи В – здоров’я, — коментує Наталія.

Окремо слід приділяти увагу профілактичним заходам: оздоровлення — теж праця, що включає не лише збалансування харчування, а й психогігієну, виконання фізичних вправ, розвиток моторики, когнітивних функцій — пам’яті, уваги, сприйняття, мислення.

За даними Мінсоцполітики станом на 2020-й рік, майже кожен 10-й в Україні має інвалідність. Це пов’язано як із економічними, так і соціальними чинниками. Низькі доходи населення і відсутність широкої інформаційної пропаганди здорового способу життя фактично стимулюють збільшення захворюваності і продукують появу чималої кількості іпохондриків: медики отримують матеріальне заохочення від НСЗУ за кількість пацієнтів, а пацієнти не проти отримувати від держави кошти «за групу» та користуватись пільгами за інвалідність. Реабілітації прагнуть одиниці – матеріально це поки що не вигідно. 

Підсилює певні хвороби і екологія місцевості, клімат, склад і якість води. Так, вінницькі онкологи Подільського регіонального центру онкології у 2020-му році діагностували понад 4000 випадків злоякісних новоутворень. На жаль, констатуючи факт, про етіологію цієї статистики серед  вінничан меддослідники промовчали. Натомість екологи  неодноразово інформували громадськість через пресу про регіональні зміни у складі води, грунту, атмосферні викиди шкідливих виробництв, якість окремих харчових продуктів та побутових товарів у торгівельних мережах. 

 

Про здоров’я колег голові Вінницького апеляційного суду нічого не відомо

Голова Вінницького апеляційного суду Сергій Медвецький не знає про стан здоров’я своїх колег – суддів.  

Про це йдеться у відповіді на інформаційний запит журналіста.

Вінницький апеляційний суд не володіє та не зобов’язаний володіти, в силу повноважень, визначених чинним законодавством, інформацією, яку Ви запитуєте, — йдеться у відповіді С. Медвецького.

А запитувалось щодо стану здоров’я однієї із представниць суддівства, яка у своїй ухвалі заплуталась із цифрами судового збору та допустила інші фактичні помилки. Запит було скеровано аби пересвідчитись у виконанні Вінницьким апеляційним судом статті 126 Конституції України, де йдеться, зокрема: «…підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я…». Журналіст поцікавився виключно датою проходження медогляду та назвою медзакладу, що проводив обстеження судді, із метою упевнитись, що із зором у «служительки Феміди» все в нормі.

Відповідь С. Медвецького прикро вразила – виходить, ні про зір, ні про слух колег, із якими він співпрацює щодень і які приймають процесуальні документи, що впливають на долю людей, йому нічого невідомо.    

Втім, як вважають юристи, здоров’я суддів – еліти нації, має бути абсолютним: від стресостійкості до когнітивних функцій. Адже їм, як нікому із громадян України, щоріч необхідно проходити якісний медогляд, навіть якщо зовнішніх ознак захворювання не має. Виконання положень ст. 126 Конституції України має бути гарантовано, — вважає вінницький адвокат Андрій Лавренчук.  

Стоматолог сім’ям із немовлям рекомендує родинну профілактику

Здоров’я зубів немовляти починається із… спілкування з батьками і родиною. У нашій ротовій порожнині міститься понад 500 різних мікроорганізмів і не завжди корисних – запевняє вінничанка-стоматолог із 30-річним стажем Галина Андрійченко.

  • Коли у домі з’являється немовля, його імунітет починають «атакувати» так звані «родинні бактерії». Через декілька місяців у малюка починають прорізуватись зубки і батьки часто дивуються швидкій появі карієсу на молочних зубах. А причина — у шкідливих бактеріях, які містяться у ротовій порожнині родини. Коли «шкідники» починають «перемагати» корисні бактерії, з’являється наліт, зубний камінь, карієс. У запущених випадках – запалення і, як наслідок, гінгівіт, періодонтит і, згодом, можлива втрата зубів. Але якщо родині вчасно вжити заходів профілактики, зубки у немовляти будуть здорові з моменту їх появи. З практики я рекомендую всій родині вживати пастилки BioGaia Prodentis і розпочати за тиждень до появи малюка вдома. Вони мають приємний м’ятний смак і їх розсмоктують у ротовій порожнині після чищення зубів на ніч, — розповідає Г. Андрійченко.

Медик застосовує лише ефективні і безпечні препарати, що пройшли клінічні дослідження. Цей шведський пробіотик містить корисні бактерії — L. Reuteri, що колонізують слизову оболонку вздовж всього травного тракту людини. Вони інгібують ріст патогенів — бактерій, грибків, вірусів та найпростіших.

  • Малюкам з перших днів життя можна вживати краплі-пробіотики із вітаміном D3 – це хороша профілактика рахіту і стимуляція роботи шлунково-кишкового тракту, а також підвищення імунітету, — продовжує Галина.

Пробіотик не лише збалансує мікробіоту кишківника, а й зменшить запалення слизової оболонки ротової порожнини, поліпшить стан ясен. Його можна вживати під час вагітності і годування груддю. Такі висновки містяться у звітах ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки ім. Л.І. Медведя МОЗ України.

Підтримувати здоровий стан зубів не важко, якщо дбати про власну гігієну, збалансоване харчування і цікавитись новинками фармакологічного ринку у свого стоматолога.

Спілкувалась Наталія Журбенко  

 

Косметологиня розробила ексклюзивний протокол для шкіри вінничан

38-річна косметологиня Ілона Зварич на бьюті-ринку четвертий рік. За цей час із стартапу вона перейшла у бренди – розробила авторський протокол спеціально для шкіри вінничан.

  • У кожному регіоні країни є свої екологічні і техногенні фактори, що впливають на нашу шкіру. На Вінниччині клімат, якість води і повітря формують, здебільшого, шкіру, комбіновану по типу та зневоднення по стану. Враховуючи ці особливості краю, а також кліматичні зміни, я надаю перевагу професійній косметиці догляду за шкірою із «теплих» країн – Франції, Італії, Іспанії, Греції…, — розповідає Ілона Зварич.

До фаху косметолога вона прийшла не одразу. Ілона – випускниця Вінницького національного технічного університету. Саме тому її здібності до аналізу та синтезу отриманої інформації, а також бажання мати власний бізнес і нести красу людям, надихнули на приватну косметологічну практику у салоні краси по вулиці Шевченка, 29 у Вінниці.

  • Мій приклад – розвінчання міфу про те, що профі стають лише вихідці з династій. Зараз я отримую спеціалізовану медичну освіту у Києві, приймати випускні іспити у нас будуть фахівці із Європи. Моя практика впродовж трьох років роботи косметологом проходила під супроводом досвідчених спеціалістів як Вінниці, так Києва і Харкова. Я постійно навчалась, сертифікувалась, вдосконалювала знання зі спеціальності. Скажу із досвіду, навчатись у зрілому віці ефективніше, коли не відволікають матеріальні проблеми і потреба побудови сім’ї, як у молоді роки. І знання, коли вибір професії свідомий, краще засвоюються, — переконує Ілона.

Косметологиня працює із препаратами відомих професійних брендів. Розробила низку авторських протоколів, якими скористались клієнти. Для вінничан – свої особливості: збагачення шкіри необхідними вітамінами і зволоження, бо, зокрема, хлорована вода штучно висушує нашу шкіру. Подробицями домашнього догляду за шкірою, Ілона ділиться зі своїми підписниками на сторінці у соцмережі Facebook. Також підбирає і індивідуальну програму, як для дівчат і жінок, так і для чоловіків.

  • Бути красивим і молодим – це модно! — запевняє Ілона.

Українські вчені з’ясували на щурах, як регулювати «добро і зло» у людині

Власною агресією можна управляти, якщо досконало знати свій гормональний фон. У ендокринології «добра і зла» розібрались українські науковці, які оприлюднили результати дослідження на щурах у «Фізіологічному журналі» Національної академії наук України.

-У щурів з агресивним типом поведінки вміст гормону (тестостерону) був достовірно вищим, порівняно із тваринами із субмісивним (покірним, конформним) типом поведінки, незалежно від віку, — до таких висновків дійшли науковці Л.Д. Попова та І.М. Васильєва, дослідивши поведінку щурів-самців.

Ті ж самі принципи діють і у людей: вищий тестостерон – вища агресивність. Вміст цього гормону у плазмі крові є специфічним маркером за яким можливо визначити агресивність чи, навпаки, субмісивність. Штучне введення тестостерону підвищує у людині «зло». За низького рівня серотоніну (так званий «гормон щастя») симптоматика підсилюється. Натомість підвищення серотоніну – позитивний фактор для так званої адаптивної форми агресії – соціального домінування або лідерства.  

Зокрема, у чоловіків — дві форми агресії: імпульсивна та контрольована, які теж залежать від рівня серотоніну. Низький рівень гормону у мозку – імпульсивна агресія, високий, як правило, поведінка контрольована.      

Серотонін бере участь практично у всіх життєво важливих функціях організму і має найважливіше значення у регуляції багатьох форм поведінки. А «жіночий» гормон естроген здатен контролювати серотонінергічну систему мозку. Поведінка піддослідних щурів-самиць підказала дослідникам зв’язок вмісту естрогену, природного циклу та афективної поведінки.

-У  ключові дві останніх фази статевого циклу спостерігається підвищена тривожність і депресивність у порівнянні із фазою спокою, — констатували дослідники Ю.О. Федотова та Н.Е. Ордян.

Ці стани, коли відповідно підвищувався і знижувався вміст естрагену, «провокували» афективну поведінку у щурів. Але варто було вченим стимулювати тварин ін’єкціями «гормону щастя», як «дівчатка» ставали добрішими, врівноваженішими і дружелюбнішими. Результати науковців дозволили вибудувати «хімію мозку» і для жінок – якщо під час ПМС регулювати рівень серотоніну відповідно зменшуватимуться прояви агресивності і афективних станів. Чимало адвокатів успішно використовує ПМС в якості поважної причини для пом’якшення вироку у суді, обмежуючи відповідальність у період підвищеної агресивності жінок.  

Власну біологію «добра і зла» варто знати. Однак, експериментувати із своїм гормональним фоном за допомогою фармпрепаратів доречно лише під наглядом досвідченого лікаря. А ось набути потрібного рівня агресії чи, навпаки, додати  «жіночності» можливо за допомогою певних продуктів, що містять підвищений рівень тих чи інших гормонів. Наприклад, тестостерон підвищать всі види м’яса і яєчний жовток, морепродукти, серотонін – банани, гіркий шоколад, полуниця, естроген – насіння льону, курага, капуста.    

Ці принципи діють, звісно, коли відсутність контролю власної агресії не пов’язана із порушеннями функцій головного мозку, щитовидної залози, родовими, черепно-мозковими травмами чи іншими патологіями.

 

Вимоги одягнути маску без респіраторних симптомів є насильницькими діями

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) при захворюванні на COVID-19 слід використовувати раціонально. На цьому наголошує Міністерство охорони здоров’я України, відповідно до стандартів медичної допомоги COVID-19.

-Профілактичні заходи є ключовими, і вони є однаковими як для сфери охороні здоров’я, так і для населення в цілому. Найбільш ефективними профілактичними заходами для населення є: …респіраторна гігієна та етикету кашлю: кашель або чхання в зігнутий лікоть або хустинку з її утилізацією в подальшому; носіння медичної маски, якщо наявні респіраторні симптоми і виконання гігієни рук після зняття та утилізації маски; підтримання соціальної дистанції (не менше 1,5 м) від осіб з респіраторними симптомами, — йдеться у рекомендаціях для населення.

Більш того, МОЗ висловлюється категорично проти носіння масок для осіб без респіраторних симптомів.

-Носіння маски чи респіратору будь-якого типу не рекомендується. Носіння медичних масок, коли це не показано, можуть спричиняти збільшенню вартості і обмеження для закупівель засобів індивідуального захисту. При цьому нераціональне використання масок і респіраторів створює помилкове відчуття безпеки, що може призвести до нехтування іншими необхідними профілактичними заходами, — наголошують у МОЗ.

А вимоги одягнути маску чи відмова від продажу товару чи надання послуги у магазині, якщо у вас не моє ознак респіраторної інфекції – кашлюк, нежить, температура та ін. – взагалі, прирівнюється до порушення прав людини із застосуванням насильства.

Більш того, вимога щодо обов’язкового використання маски не поширюється на осіб, які за станом здоров’я мають медичні протипоказання щодо носіння маски. А оприлюднення вашого стану здоров’я без вашої згоди заборонено.  

Докладніше із стандартами надання медичної  допомоги «COVID-19» можна ТУТ

Стоматологи із Вінниці рекомендують розпочати лікування зубів із… кишківника

Понад 30-ть років стоматологічної практики вінницької сімейної пари лікарів Галини та Володимира Андрійченко дозволяють стверджувати: лікування зубів слід розпочати із… профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту. Навіть найкраща пломба не втримає ваші зуби від руйнування, якщо у шлунку «оселились» хвороботворні бактерії.

-Людська говірка про те, що всі хвороби у людини на язиці таки має глибинний зміст: ранковий наліт, запах, стан зубів і швидкість їх руйнування дають чимало інформації досвідченому стоматологу про здоров’я пацієнта. Причини проблемного стану порожнини рота можуть бути різні, але панацея одна – дотримання правил гігієни і профілактика захворювань, — запевняє Галина Андрійченко.

Лікарка пояснює: наша імунна система найчастіше дає збій, коли є порушення балансу мікрофлори кишківника і, відтак, процесу травлення. Відновити баланс вітамінів, мікроелеменів і корисної бактеріальної флори можливо, збалансувавши харчовий раціон. Але, якщо ви донедавна зловживали антибіотиками чи перенесли вірусну інфекцію, організму потрібен допінг. У стоматологів гарні відгуки отримав шведський пробіотик БіоГая Протектіс. Дія таблеток розпочинається вже у процеси пережовування таблетки у порожнині рота. Корисні бактерії Lactobacillus reuteri, що містяться у препараті, не лише відновлюють здорову мікрофлору кишківника, а й мають імуномодулюючу дію, що набуває актуальності у період боротьби із вірусними інфекціями.  

-Рекомендації із застосування препарату можна знайти в мережі Інтернет: спектр чималенький – від лікування хелікобактерної інфекції, протигрибкової терапії до алергічних станів і розладів шлунку при частих переїздах або стресах. Але краще ніж Google проконсультує сімейний лікар, маючи діагностичні дані вузьких спеціалістів, — каже Володимир Андрійченко.

І уточнює — українські аналоги цього шведського препарату є, але, обираючи пробіотик варто звернути увагу на його хімічний склад: баланс мікроелементів та вітамінів, відсутність протипоказів.

Спілкувалась Наталія Журбенко   

Здоров’я українських психологів підлягає постійним перевіркам

Спілкування із людьми, які зазнали психотравмуючої ситуації, нерідко призводить до формування негативних особистісних змін у самого фахівця. Тож як психологу не стати психом? Українські дослідники виробили алгоритм профілактики професійних деформацій у психологів.

-На нашу думку, післядипломна освіта практичних психологів, крім традиційних завдань поглиблення, розширення та оновлення професійних знань, умінь і навичок, повинна включати психологічний супровід професійного зростання практичного психолога, — наполягає кандидат психологічних наук Ігор Слободянюк.

Автор обґрунтовує необхідність розроблення та впровадження програми профілактики та подолання синдрому професійного вигорання у практичних психологів не лише на основі вітчизняного та світового досвіду, а й сформував власну модель психологічного супроводу, дослідивши проблему психічного здоров’я практичних психологів.

Він переконує — психолог має повноцінно проявляти позитивну сторону своєї індивідуальності. Але зберегти позитив, коли клієнти діляться негативним травматичним досвідом непросто. Провівши опитування серед колег – працівників закладів освіти, майже у половини – 44% — дослідники виявили сформований синдром професійного вигорання і лише 32% вдалося себе зберегти.

Звісно, кожен психолог має свій «рецепт» відновлення психічного здоров’я. Втім, на переконання українських вчених, універсальний спосіб «не крейзанутись» самому — комунікувати із соціумом та відпрацьовувати власні травми на тренінгах та супервізіях. Тобто, на колегах, а не на клієнтах і, звісно, дотримуватись правил психогігієни.

Дослідники розробили тренінг з комунікативної майстерності, формують групи особистісного зростання і навчають колег не боятись особистої відповідальності за свою роботу. А на супервізійних групах розкладають «по поличкам» конкретні випадки з психологічної практики і корегують поведінку колег на виправлення власних помилок, щоб унеможливити їх «ширення світом». Дослідники певні – обговорення у професійному співтоваристві актуальних потреб двічі на місяць цілком достатньо для збереження тонусу у професії.

Бо, уникаючи обміну інформацією, успіхів у професійній діяльності не досягнути: у професії практичного психолога краще навчатись «на чужих граблях», ніж набивати собі гулі.