Його персона цікавить пресу і не тільки, бо він знає багато історій про громадський та політичний бомонд Вінниччини та України. А покоління міленіалів має стояти у черзі за досвідом президента Вінницької обласної асоціації ветеранів силових структур України Петра Бойко. Його життя – армія, політика, державотворення, якому віддав понад 40-к років. Що на думці у його покоління, він розповів ексклюзивно для ГО «СПІНОЗА».
– Петро Сергійовичу, як Ви себе почуваєте, працюючи на одному «ринку» по громадській діяльності із діджеталізованим поколінням Z?
– Скажу так – досвіду мені не займати. Освіта часів СРСР це не нинішні курси з надрукованими на принтері дипломами про закінчення ВУЗу, тому цілком можу претендувати на вступ до факультету інформаційної політики і кібербезпеки національного університету культури і мистецтв (Посміхається – авт.). Пишуть, Поплавський започаткував факультет Тік-Ток – що ж, я завжди відкритий до прогресу у комунікаціях. Ветеран з латині (veteranus, vetus, veteris) – досвідчений, служивий. Скажіть, хто, де і як сьогодні використовує досвід і знання ветеранів? Хіба що згадують про ветеранів і ветеранські організації, коли хочуть їх використати як галасливий натовп на мітингах та у виборчих кампаніях.
– Що, на Вашу думку, не вистачає нинішній молоді?
– Всього вистачає. Батьки, що «піднялись» у 90-х, подбали про матеріальну складову майбутнього власних дітей. Однак, вважаю неприйнятним те, що у суспільстві втрачено зв’язок поколінь: покоління Z хоче все і одразу, не розуміючи, що достаток приходить із досвідом і шануванням заслуг тих, хто дав їм життя.
– Про що йдеться?
– З початку Незалежності, ми вже 30-ть років у ринковій економіці і маємо звикнути, що все у цьому житті коштує грошей: час, досвід, ідеї, здібності. Натомість, так звані міленіали буквально перейняли західну моду на волонтерство і фактично популяризують безкоштовну працю. Так не буває! Наприклад, точно знаю, що за PR-акціями з прибирання міських територій – Лісопарку чи Вишенського озера є чіткий бізнес-план: оплачувані громадські роботи, політичні дивіденди… Врешті, це робота комунальних служб, що фінансуються коштом міського бюджету. Але наше, як модно казати, покоління Z, вперто популяризує через пресу «Ленінські суботники задурно», напевно, навіть не знаючи, що таке ми вже пережили колись у СРСР. То кому слід виправляти «совок» у ментальності? Наше покоління його давно позбулось, пам’ятаючи ті страшні часи Голодомору і репресій. Нащо дехто із нинішніх лідерів повторює помилки керманичів тих часів?
– То що, «халяви вже не буде»?
– Дивлячись хто і що вважає «халявою». Так, захищені мають бути соціальні категорії, але їм матеріально зараз непереливки – ціни ростуть і люди не встигають за їх підвищенням. Надто багато зараз уваги приділяється шоу-індустрії: івентам, флеш-мобам, віртуальній реальності… Чи надовго вистачить ресурсу при відсутності реальної роботи – побудові стратегії та ідеології держави, вирішення проблеми територіальної цілісності, забезпечення економічної стабільності, стимулювання народжуваності, розвитку вітчизняної науки, провідних бюджетоутворюючих галузей, підвищення кваліфікації працівників бюджетної сфери, підтримці малого бізнесу?
– Вас у 2016-му році обрано Президентом громадської організації «Вінницька обласна асоціація ветеранів силових структур України» – кого вона об’єднує і якими досягненнями можете поділитись?
– До наших лав входять люди зі статусом «ветеран» – ті, хто віддав свій борг Батьківщині і на заслуженому відпочинку. У співпраці із обласною бібліотекою ім. Тімірязєва, громрадою при Вінницькій обласній Раді сприяємо цим людям у самореалізації. Є команда активістів, їх біля сотні, які працюють на результат! Можу сказати одне – обласна програма націонал-патріотичного виховання, що була стартапом нашої організації –дієва, ефективна і пролонгована у часі. Бо психологія виховання нових українських лідерів тривала і працемістка: питання мови, віри, вміння сформувати ефективну і віддану команду та досягти результату без втрат людського ресурсу та із фінансовими дивідендами – мистецтво, притаманне одиницям, досягається плідною працею і роками досвіду. Той, хто прагне досягти успіху у житті, має усвідомити: досвід кожного покоління – цінний задля уникнення помилок. А наше покоління Х – не «гальмо», а кадровий ресурс, завдяки якому зараз є незалежна Україна. Хочу підкреслити, такі, як наша громадська організація – не тягар для влади, а ефективний посередник для побудови комунікацій.
Сподіваюсь, я був достатньо відвертим у своїх відповідях?
-Щиро дякую Вам за відверте й цікаве інтерв’ю.
Довідково. Петро Сергійович Бойко – 73 роки, полковник у відставці. Професійний військовий, який за часи служби здобув ще дві вищих освіти – політичну, юридичну. Служив на керівних посадах у Збройних Силах СРСР. Має великий досвід виховної та педагогічної діяльності. За розвалу Союзу повернувся на Вінниччину, де жили батьки. Продовжив службу у штабі, присягнув на вірність народу України і розбудовував Військово-Повітряні Сили, відповідаючи за гуманітарний блок. На «гражданці» очолював обласні парторганізації та виборчі штаби, активно працював із молоддю.
Наталія Журбенко, для сайту ГО «СПІНОЗА»
